Загальна характеристика організації
Таким чином, є два підходи до визначення організації:
1)організація як система — це внутрішня впорядкованість, узгодженість та взаємодія частин цілого, що обумовлена його побудовою та цілями;
2)організація як процес — це сукупність цілеспрямованих дій, що зумовлюють утворення необхідних зв’язків. Встановлення кількісних і якісних просторово-часових зв’язків є сутністю організації як процесу.
Саме організаційна творчість природи і свідома організаційна діяльність людини, що всебічно досліджуються крізь призму організаційного досвіду, і становлять основу теорії організації, визначають її місце та роль у системі людських знань.
2. Генезис організації
Дослідження будь-якого об’єкта, виокремлення та вивчення вибраного предмета традиційно передбачає з’ясування його природи як феномену виникнення або створення
Виокремлюють три положення генезису організації.
Досліджуючи генезис організації як систему знань, уявлень про її виникнення чи створення, необхідно насамперед отримати переконливу відповідь на питання: що є первинним в організації — процес чи система.
Перше положення генезису організації: система є результатом процесу її організації, але не кожен процес завершується створенням системи. Тобто первинним в організації є процес.
Сутність цього положення полягає в тому, що організація як процес первинна, а організація як система — вторинна, оскільки завжди є результатом певного процесу організації. Такий логічно обґрунтований висновок зумовив подальший підхід до аналізу та побудови основних конструкцій теорії організації з позицій примату процесу над системою.
Наступне важливе питання дослідження генезису організації — з’ясування обставин її виникнення, становлення та розвитку як процесу, оскільки його первинність вже визначена. Це обумовлює і актуалізує друге положення генезису організації: яка природа процесу організації?
Теоретично організація як процес може мати об’єктивний і суб’єктивний характер та призводити до відповідних результатів. Крім того, з розвитком цивілізації велика кількість реальних процесів організації неминуче набуває змішаного характеру. Насамперед, він виявляється в діях людини на об’єктивну організацію, що розширюється, та здійснюється в широкому спектрі від генного до космічного рівня. Це остаточно