Загальна характеристика розвитку методики викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах України (60-ті роки ХХ століття)

теоретичних питань. У процесі перебудови школи розроблялися нові методи навчання й виховання, але в окремих випадках вони, на жаль, залишалися поза увагою деяких викладачів.

В педінститутах вперше було запроваджено безвідривну педагогічну практику, а в університетах значно збільшено її тривалість. Починаючи з 2-го і до 7-го семестру включно кожен студент один день на тиждень працював у школі, виконуючи обов’язки піонервожатого, помічника класного керівника, керівника гуртка та ін. На першому курсі педагогічна практика була підпорядкована, головним чином, поглибленню знань студентів з курсу психології. Протягом всього другого семестру студенти займалися з учнями позакласною роботою і вели постійні спостереження за учнями, складаючи психологічні характеристики. Студенти другого курсу виконували обов’язки помічників класних керівників, працювали загоновими піонервожатими, керували учнівськими гуртками, систематично допомагали невстигаючим учням, проводили різноманітну позакласну роботу.

Студенти 4-х курсів у 8-му семестрі проходили з відривом від занять 6-тижневу практику у 5-8 класах, а студенти 5-тих курсів – заключну педагогічну практику протягом першого півріччя у 9-11 класах на робочому місці вчителя – класного керівника [5,11]. Педагогічна практика студентів п’ятих курсів починалася із серпневих учительських нарад, під час яких вони брали участь у плануванні роботи вчителя і класного керівника. Це давало можливість студентам ще до початку навчальних занять у школі ознайомитися з класами, до яких вони будуть прикріплені, і відразу ж приступити до роботи на місці вчителя і класного керівника. Порівняно з попередніми десятиліттями, студенти п’ятих курсів 60-тих років були значно краще підготовлені до практики: вони більш грунтовно знали навчальні програми, підручники для середньої школи та методичну літературу.

У процесі практики студенти набували умінь і навичок організації та проведення навчально-виховної роботи з учнями молодшого і середнього шкільного віку

Поліпшення організації педагогічної практики мало важливе значення для підготовки висококваліфікованих учителів іноземних мов для школи [3,78].

Успіхи підготовки вчителів залежали від багатьох факторів, зокрема від уміння працювати самостійно. Завдання для самостійного опрацювання передбачалисяся робочими планами викладачів. Для того, щоб навчити студентів працювати самостійно, треба було чітко планувати їх самостійну роботу, створювати належні умови, систематично контролювати та допомагати їм. У більшості інститутів самостійна робота була добре спланована і це давало можливість систематично працювати над навчальним матеріалом. Однак організація самостійної роботи студентів все-таки не задовольняла потреби навчального процесу при вивченні іноземних мов: планомірної, систематичної роботи всіх студентів над навчальним матеріалом так і не було досягнуто. Окремі викладачі не завжди перевіряли те, як студенти опрацювали рекомендовану для самостійного опрацювання літературу: на екзаменах вони цікавилися лише тим, як студенти засвоїли матеріал, викладений у лекціях. Самостійну роботу студентів треба було активізувати, піднести її на значно вищий рівень. Майбутній учитель мав уміти працювати самостійно [5,16-17].

Для правильної організації самостійної роботи студентів факультетів іноземних мов створювалися методичні розробки, навчальні посібники, підручники тощо. Лише у 1960 році була завершена і видана значна частина досліджень, серед них понад 50 підручників і посібників для педагогічних навчальних закладів [2,69].

Аналіз наукових публікацій досліджуваного періоду дав змогу зробити такі висновки про методику викладання іноземної мови на філологічних факультетах та факультетах іноземних мов, а також про рівень професійної і методичної підготовки педагогічних кадрів

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні