Загальна логічна характеристика поняття

План 

1. Визначення поняття.

2. Загальна логічна характеристика поняття.

3. Поділ понять.


1. Визначення поняття

Першою логічною дією з думкою про предмет буде встановлення її змісту, тобто утворення поняття про предмет думки. Така дія називається визначенням поняття. Інтуїтивне трактування термінів, яке людина часто застосовує у повсякденному житті, може призводити до непорозуміння між людьми. Тому виникає потреба в уточненні значення мовних виразів. Саме визначення виконує у пізнанні функцію розкриття смислового значення мовних виразів.

Таким чином, визначення - це логічна операція, яка полягає у розкритті змісту понять, тобто в указуванні на ті суттєві ознаки, які задають межі використання термінів. Судження, що розкриває зміст поняття, називають дефініцією.

Поняття, зміст якого потрібно розкрити, називається визначуване (дефінієндум), поняття, яке розкриває зміст визначуваного поняття, -визначаюче (дефінієнс). Вживаються скорочені позначення: Dfd (від лат. defmiendum - визначуване) і Dfn (від лат. defmience - визначаюче)

Специфічною особливістю права є вживання понять, що строго визначені. У правових науках точне визначення понять має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Якщо, наприклад, у кримінальному праві не буде точних визначень понять „вина", „співучасть", „необережність" тощо, тоді це може призвести до помилкового тлумачення цих понять, до неправильного розуміння відображених у них явищ, а отже, до помилок суду та слідства.

Розкриваючи головне про предмет, визначення дозволяє виділити цей предмет, відрізнити його від інших предметів, остерігає від плутанини у міркуваннях.

Існують різні основи для розрізнення визначень. Залежно від призначення визначення поділяють на реальні та номінальні.

Реальним називається визначення, яке розкриває суттєві та загальні ознаки визначуваного поняття. Наприклад, „Касаційна інстанція - суд, що розглядає справи за касаційними скаргами і поданнями на вироки й ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили".

Номінальним (від лат. nomen - „ім'я") називається визначення, за допомогою якого замість опису будь-якого предмета вводиться новий термін (ім'я), пояснюється значення терміну, його походження тощо. Наприклад, „Термін „юридичний" (від лат. juridicus - „судовий") означає той, що відноситься до правознавства, правовий.

Реальні та номінальні визначення різняться за своїми завданнями: розкрити суттєві ознаки предмета чи пояснити значення терміна.

Реальне визначення може бути перетворене у номінальне. Наприклад: ,Доказ - доведення винності обвинувачуваного у вчинені злочину" - реальне визначення. Воно може бути перетворене у номінальне: „Терміном „доказ" позначається доведення винності обвинуваченого у вчинені злочину". Якщо у номінальному визначенні значення терміна пояснюється шляхом указування на суттєві ознаки предмета, що позначається цим терміном, тоді таке визначення можна легко перетворити у реальне. Наприклад, Номінальне визначення -„Рішення (процесуальний документ), винесене судом у результаті судового розгляду кримінальної справи, що містить висновок про винність або невинність підсудного у вчиненні злочину і про застосування або незастосування до нього кримінального покарання, називається вироком" може бути перетворене у реальне - „Вирок - рішення (процесуальний документ), винесене судом у результаті судового розгляду кримінальної справи, яке містить висновок про винність або невинність підсудного у вчиненні злочину і про застосування або незастосування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні