Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України

України на праві власності належать: земля, її надра, повітряний та водний простір, інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. У цьому ж Законі вказано, що іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (ч. З ст. 11). Інші нормативні акти також містять це положення, наприклад, ст. б Земельного кодексу України2. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 p. , дозволяючи іноземним інвесторам придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, в т. ч. будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності способом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів, виключає з цього переліку земельні ділянки (п. З ст. 4).

Проте окремими підзаконними актами, а саме Указом Прег зидента України "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню" від 29 грудня 1993 р. 1 допускалося, що іноземні громадяни та особи без громадянства мають право на приватизацію автозаправних станцій та земельних ділянок. Інший акт — Указ Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14 жовтня 1993 р. 2 (втратив чинність на підставі Указу Президента № 591/99 від 28 травня 1999 р. ) також передбачав можливість приватизації земельних ділянок іноземними громадянами та особами без громадянства

Норми цих актів суперечили, а діючі сьогодні суперечать законодавству України, зокрема Указу Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19 січня 1999 р. Згідно з його нормами покупцями земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в т. ч. об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України, можуть бути тільки громадяни України — суб'єкти підприємницької діяльності чи юридичні особи України3.

Законодавством України встановлено, що земля може надаватися іноземним суб'єктам права у користування. Так, у постійне користування (без заздалегідь установленого строку) земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. орендарями землі в Україні, тобто суб'єктами строкового, платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для здійснення підприємницької та іншої діяльності, можуть бути міжнародні об'єднання та організації, іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства4. Орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, вказаним Законом України "Про оренду землі" та іншими законами України за договором оренди землі. Строк дії цього договору не повинен перевищувати п'ятидесяти років. Його істотні умови визначені в Законі "Про оренду землі". У зазначених нормативно-правових актах врегульовані питання, пов'язані з порядком та умовами укладення й дії договору оренди, орендної плати, права та обов'язки орендодавців та орендарів, захист їх прав. Договори про оренду землі реєструються відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 1998 р. 1

Виключно користування землею іноземним суб'єктам дозволяється в більшості країн СНД (Азербайджан, Киргизстан, Узбекистан, Україна та ін. ). Водночас законодавство Естонії передбачає можливість володіння землею іноземними суб'єктами права.

Відповідно до Кодексу України "Про надра" не передаються у власність іноземним

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні