Загальні риси грунтоутворення, морфологія та класифікація грунтів

Загальні риси грунтоутворення, морфологія та класифікація грунтів.

Процес ґрунтоутворення — це сукупність явищ пере­творення речовин і енергії у верхньому шарі земної кори під впли­вом комплексу природних факторів. Загальний процес ґрунтоутво­рення складається з комплексу біохімічних, хімічних, фізичних і фізико-хімічних процесів. Ґрунтоутворення починається з момен­ту поселення живих організмів на скельних породах або на пухких продуктах гіпергенезу і в своєму розвитку проходить ряд стадій.

1. СТАДІЙНІСТЬ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

Характер проходження окремих стадій ґрунтоутво­рення зумовлений комплексом факторів в різних природно-кліма­тичних зонах земної кулі.

1. Стадія початкового ґрунтоутворення часто збігається з про­цесом вивітрювання скельних гірських порід. Ця стадія триває довго, оскільки ґрунтоутворення охоплює незначний шар субстра­ту. Малопотужний профіль слабко диференційований на генетичні горизонти (рис. 9).

2. Стадія розвитку ґрунту відбувається на пухких відкладах великої потужності і завершується диференціацією профілю на ге­нетичні горизонти. Між морфологічними ознаками і властивостями ґрунту, з одного боку, і факторами ґрунтоутворення, з другого, встановлюється динамічна рівновага. Ця стадія відбувається ін­тенсивно.

3. Стадія рівноваги (клімаксний стан) триває невизначений час. Між ґрунтом і комплексом факторів підтримується динамічна рів­новага.

4. У процесі еволюції екологічної системи елементи ландшафту (фактори ґрунтоутворення) можуть зазнавати тих чи інших змін (зміна клімату, рослинності, порушення екосистеми людиною то­що). Такі зміни зумовлюють зміни в процесі ґрунтоутворення. НаЧас ґрунтоутворення Рис. 9

Стадії ґрунтоутворення (за Л. О. Гришиною):

/   —   початкове   ґрунтоутворення;   2   —  розвиток   ґрунту;   3   —  клімаксний стан І;   4 — еволюція ґрунту по шляху а або 6; 5 — клімаксний стан II (а або б); 6 — нова еволюція ґрунту по шляху в, г, д або є;  7 — клімак­сний стан III  (в, г, д   або е).

стає стадія еволюції ґрунту, яка зумовлює перехід його до нової стадії рівноваги нового ґрунту з новим профілем (заболочування автоморфних ґрунтів, перехід солончака в солонець, формування чорнозему з лучного ґрунту при зниженні рівня ґрунтових вод то­що). На тому самому субстраті такі еволюційні цикли можуть від­буватися кілька разів.

2. СПРЯМОВАНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

Ґрунт — арена взаємодії малого біологічного і ве­ликого геологічного кругообігу речовин. Вчення про біологічний кругообіг речовин в ґрунті розробив В. Р. Вільямс на основі на­укових ідей В. І. Вернадського про роль живих організмів в біохі­мічних процесах на нашій планеті.

Під біологічним кругообігом речовин розуміють надходження з ґрунту, гірських порід і атмосфери в організми хімічних елемен­тів, синтез органічних речовин, розкладання їх мікроорганізмами і повернення хімічних елементів в ґрунт і атмосферу. В результаті біологічного кругообігу речовин ґрунтоутворююча порода взаємодіє з живими організмами та продуктами їх життєдіяльності. В цьо­му і полягає суть процесу ґрунтоутворення.

Одночасно під впливом великого (геологічного) кругообігу . хі­мічні елементи мігрують по профілю ґрунту, що зумовлює форму­вання його хімічного складу.

Взаємодія біологічного і геологічного кругообігів проявляється через ряд протилежно спрямованих процесів, які відбуваються в ґрунті у процесі його формування. Б. Г. Розанов (1988) наводить 13 таких процесів:

Руйнування первинних і вторинних мінералів—неосинтез мінералів.

2.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні