Західні школи і напрями у вивченні історії первісності

Як чесний журналіст він описав бачене у своїх повідомленнях до «Манчестер Гардіан», а редактор Скотг, маючи повне довір'я до Арнольда Дж. , надрукував їх, хоч серед англійської публіки панували прогрецькі настрої й вона не припускала, що греки можуть поводитися так жорстоко. Вибухнув великий скандал. Британці грецького походження, які фінансували кафедру ім. Корейса, були обурені тим, що професор грецької кафедри насмілився «чорнити» дії грецької армії. В такій не­стерпній ситуації Арнольд Дж. Тойнбі відмовився від кафедри; це сталося 1924 р.

Та не довго він лишався безробітним. Якраз у той час відділ політичної розвідки міністерства закордонних справ завершив, видання шеститомного твору «Історія Паризької мирної конференції» й історичний радник відділу сер Джеймс Хедлам - Морлі вирішив, що цю працю треба продовжити, адже «Історія. . . » охоплювала проб­леми усіх країн світу, а повоєнна ситуація вимагала точної інформації про події на міжнародній арені. Сер Джеймс надумав заснувати щорічник «Огляд міжнародних справ». Вирішення цього завдання покладалося на трійку співробітників відділу, який відтепер дістав назву «Королівський інститут міжнародних справ».

До роботи над щорічником уже приступили наукова співробітниця Вероніка Марджері Боултер і технічна секретарка. Бракувало директора проекту, і сер Хед- лам-Морлі запропонував цю посаду Арнольду Дж. Той пристав на пропозицію, яка повністю змінила його життя і наукову кар'єру *.

Насамперед він знайшов внутрішній спокій. Кар'єра вузького фахівця, класика й балканіста, його не вабила. Його тягло до пізнання минулого усього світу. Робота в міністерстві закордонних справ припала йому до смаку, бо давала змогу увіч бачи­ти, як твориться світова історія в реальних умовах. Перший том «Огляду. . . » вийшов у 1927 р. і охоплював 1920—1923 роки. Це було видання великого формату, що мало XV+ 526 сторінок і мапи країн, де вибухали війни або внутрішні збурення. Відтоді впродовж тридцяти трьох років (1924—1956), аж до виходу на пенсію, Арнольд Дж

Тойнбі був зв'язаний із «Chatham House» (так називалося приміщення, де містився інститут) і щороку випускав грубезну книгу від 400 до 1000 сторінок із численними мапами. На щастя, Вероніка Боултер виявилася надзвичайно сумлінною колегою, яка брала на себе велику частину роботи в щорічнику. У 1946 р. вони побра­лися **.

1927 p. , під час відпустки, Арнольд Дж. почав здійснювати свій давній задум, що виник у нього ще до ознайомлення із згадуваним твором Шпенглера, а саме: виклас­ти власне бачення світової історії. Так почало творитися «Дослідження історії». Відтепер він працював одночасно над двома великими проектами: впродовж акаде­мічного року займався «Оглядами. . . », а під час канікул поринав у «Дослідження історії». Таке поєднання, як він запевняв, було корисним — проекти доповнювали один одного.

Крім цих двох головних проектів Тойнбі випускав ще цілу низку книжок або з питань грецької цивілізації та грецької історичної думки, або на теми поточних міжнародних подій. Бібліографія його праць, підготовлена Монікою Поппер, налічує 59 сторінок ***.

Свої «Дослідження історії» у 12 томах Тойнбі випускав не том за томом, а чо­тирма етапами у видавництві Оксфордського університету.

Перші три томи (1425 сторінок тексту і 60 сторінок іменних та предметних по­кажчиків) вийшли у 1934 р. (друге видання 1935 р. ). Вони мають такі підзаголовки: І—II. Генеза цивілізацій; III. Розвиток цивілізацій.

Друга серія вийшла у 1937 р. обсягом 1907 сторінок тексту та 92 сторінки по­кажчиків. Томи називаються: IV. Занепад цивілізацій; V—VI. Розпад цивілізацій. Потім настала

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні