Західні школи і напрями у вивченні історії первісності

семирічна перерва (1939—1946), пов'язана з війною, коли Тойнбі був повністю заклопотаний роботою в міністерстві закордонних справ.

Томи «третьої серії», що вийшли у 1954 р. (2515 сторінок тексту і 179 сторінок покажчиків), мають такі назви: VII. Світові держави. Вселенські церкви; VIII. Героїчні доби. Контакти між цивілізаціями в просторі (взаємини між цивіліза- ціями-сучасниками); IX. Контакти між цивілізаціями в часі (Ренесанси). Закон і свобода в історії. Перспективи західної цивілізацїі; X. Джерела натхнення істори­ків (і самого автора).

Власне, десятим томом «Дослідження. . . » твір Тойнбі завершився. Пізніше автор додав ще два томи: <гІсторичний атлас» (1959 р. , у співпраці з Едвардом Д. Май- єрсом) та «Перегляд (написаного)» — за два роки по «Атласу»; 690 сторінок тексту і 49 сторінок покажчиків, доповнення і відповіді на зауваги й закиди численних рецензентів. Усі покажчики склала дружина Вероніка.

У 1962—1964 pp. усі томи (за винятком «Атласу») були перевидані у США.

Учитель Девід Черчіль Сомервелл (1885—1965) упродовж другої світової війни обслуговував маяк на маленькому безлюдному острові. Аби якось згаяти час, він узяв із собою для читання шість томів «Дослідження історії». Добрий стиліст і майстер лаконічно викладати основні думки певного тексту, він вирішив шість томів оригіналу відтворити словами самого автора в одному томі. Під кінець війни Сомервелл за­вершив працю, повідомив про це Тойнбі й передав йому текст для перегляду. Тойнбі був дуже задоволений з того факту, що з'явився добре виконаний скорочений варіант його твору, і, зробивши незначні правки, передав рукопис Сомервелла до друку. Скорочений варіант томів І—VI вперше вийшов у 1946 р

і викликав велику сенсацію, зокрема у Сполучених Штатах. Твір одразу став бестселером, а сам Тойнбі — науковою зіркою першої величини, яку університети (переважно американські) запрошували виступати з доповідями.

Після першого успіху Сомервелл узявся до скорочення томів VU—X. Уже на кінець 1955 р. рукопис був готовий, і після перегляду Тойнбі його схвалив. У 1957 р. скорочений варіант томів VII—X вийшов у Оксфорді.

Третью, ілюстровану версію «Дослідження історії» в одному томі, підготував Тойнбі разом із Джейн Каплан. Книга вийшла в Лондоні у 1974 p. , вона мала обсяг 576 с. й містила 597 ілюстрацій та 23 карти.

22 жовтня 1975 р. Арнольд Дж. Тойнбі помер; його поховано в Йорку (Англія).

Тойнбі подає власне трактування історії. Його приятель, помічник директора закордонної служби Британського радіомовлення Т. Лін зауважує, що 1933р. в Оксфорді з'явився англійський переклад твору французького філософа Анрі Бергсо- на (1859—1941) «Творча еволюція», який справив велике враження на Тойнбі. Тут ішлося насамперед про «чисту тривалість» (нематеріальну) як основу всього сущого. Матерія, час і рух — тільки форми її вияву. Світ перебуває у процесі творчої еволю­ції, позбавленої закономірностей; її рушійною силою є душевний «життєвий порив» (élan vital). Бергсон визнавав також особливе значення інтуїції.

Ще одна подія, яка мала великий вплив на Тойнбі, сталася в серпні 1914 р. В той час він, молодий викладач Оксфорда, читав із своїми студентами «Пелопоннеську війну» давньогрецького історика Фукідіда. При детальному студіюванні тексту Той­нбі був вражений: те, що сам він переживав у 1914 p. , Фукідід описав ще 2345 років тому, хоч Фукідід жив у «стародавній», а Тойнбі в «новітній» добі. Отже, поділ історії на давню, середньовічну та новітню добу не має сенсу. З філософського погляду світ Фукідіда і світ Тойнбі були

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні