Західні школи і напрями у вивченні історії первісності

синхронними. Згодом Тойнбі прийде до переконання, що всі людські цивілізації і суспільства так само є синхронними.

Ще одна подія. Влітку 1920 p. , тобто після війни, оксфордський колега і приятель Тойнбі Льюїс Нам'єр дав йому прочитати перший том Шпенглерового «Присмерку Європи». У ту пору Тойнбі робив перші спроби до викладу на папері власних мірку­вань про світову історію. Класичний філолог, він задумав зорганізувати власні думки як коментар до другого хорового виступу в «Антігоні» Софокла. Спроба виявилася невдалою.

Тепер він узявся читати твір Шпенглера, сподіваючись знайти відповіді на запи­тання, що його хвилювали, хоч іще тільки формувалися. Спочатку Тойнбі здалося, ніби задуманий ним твір уже написав Шпенглер, адже вони обидва тлумачили куль­тури й суспільства у світлі їхньої синхронності. Однак Шпенглер не давав переконли­вої відповіді на головне запитання: як постали культури, власне, в останні п'ять— шість тисяч років існування людськості?

Крім того, Шпенглерів виклад відзначався типово німецькою самовпевненістю. Там, де німецьке трансцендентальне a priori заводило в глухий кут,— вирішив Тойн­бі,— мабуть, зможе дати відповідь англійський емпіризм.

Відтак Тойнбі заповзявся написати власне дослідження, підкріплене ідеями, висловленими німецьким поетом, твір якого він добре знав в оригіналі — «Пролог на небі» Гете з його «Фауста».

Нарешті, найголовніша подія в житті Тойнбі. 17 вересня 1921 р. в поїзді Адріано­поль — Ніш він, роздумуючи над розвитком культури, під кінець дня відчув натхнен­ня і на клаптику паперу накидав план задуманої праці. План мав 13 розділів, які у незміненому вигляді й склали десять томів його «Дослідження історії»

В процесі реалізації плану Тойнбі значною мірою скористався працями ірландського філософа й історика Фредеріка Джона Теггарта (1870—1946), професора історії університету Берклі в Каліфорнії, чиї твори «Процеси історії» (1918) та «Теорія історії» (1925) присвячені, зокрема, стосункам у культурі, що розрізняють людство і ста­новлять головне завдання «науки про людину».

6

Тойнбі приймає такий двоподіл людських суспільств та витворених ними цивіліза­цій: примітивні та вищі. Примітивних суспільств багато. В 1935 р. етнологи нарахову­вали їх 650. Предметом історії, а отже, і його «дослідження», є тільки другі. Ці вищі цивілізації і є найменші одиниці для порівняльного дослідження. На прикладі Англії Тойнбі показує абсурдність трактувати як окрему одиницю історичного дослідження

одну націю-державу, навіть якщо вона посідала провідне місце у світовій історії впродовж кількох століть.

Тут Тойнбі сходиться поглядами із Шпенглером. Як у Шпенглера число культур, так і у Тойнбі число цивілізацій невелике: перший налічує їх вісім, другий — дев'ят­надцять, пізніше — двадцять одну. Деякі цивілізації у Тойнбі мають ті самі назви, що й у Шпенглера, проте більшість із них різняться. Ось вони:

  1. Єгипетська
  2. Андська
  3. Давньокитайська (Шан)
  4. Мінойська
  5. Шумерська
  6. Майянська
  7. Юкатанська центральноамериканська
  8. Мексіканська
  9. Хеттська

10. Сірійська

11. Вавілонська

  1. Іранська ісламська
  2. Арабська
  3. Далекосхідна (китайська частина)
  4. Далекосхідна (корейсько-японська части
  5. Індуїстська
  6. Індська
  7. Еллінська
  8. Православно-візантійська
  9. Православно-руська
  10. Західна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

У Шпенглера культури (цивілізації) циклічні й не пов'язані між собою. Зате Тойнбі встановлює материнсько-дочірні взаємини у більшості своїх суспільств- цивілізацій. Тільки для єгипетської та андської не вдалось йому знайти ані предка, ані нащадків. Ще п'ять культур лишаються без предків, але мають правдоподібних або певних нащадків: шумерська, мінойська, індська, давньокитайська та майя.

Виходить дуже цікаве «генеалогічне» древо мінойської цивілізації, яка є предком важливих цивілізацій — як європейських, так

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні