Західні школи і напрями у вивченні історії первісності

цивілізації.

Схематично цей розвиток має такий вигляд:

примітивне суспільство

вища цивілізація першої генерації

вища цивілізація другої генерації

вища вселенська церква

вища цивілізація третьої генерації

Досить складним є ставлення Тойнбі до релігії, надто до християнства. Вважаючи вищу релігію основою буття усього вищого суспільства, він, сам дуже моральна людина, не міг примиритися з релігійними ірраціональними догмами. Тойнбі не раз підкреслював, що християнство (релігія, в якій він сам виховувався) буде для нього повністю прийнятним тільки за умови, коли принципи його вважатимуть своїми як індієць, так і магометанин.

Тойнбі об'єднав грецьку й римську («класичну») цивілізації в одну, чим нажив собі багато ворогів. Попри все, він вимірював цією цивілізацією всі інші двадцять вищих цивілізацій. Він стверджував, що саме завдяки грецькій та римській міфоло­гіям йому вдалося проникнути у «природу викликів і відгуків». Отож створення світу є наслідком зустрічі двох сил, або — коли перекласти образність міфа на терміноло­гію відповідної науки — генеза є функцією інтеракцій.

Загалом Тойнбі цілком природно сприймає історік^як таку, що виросла з міфоло­гії примарної інтуїтивної форми поняття і експресії. Тут він цитує Арістотеля: «Істо­рик відрізняється від поета тим, що історик подає те, що сталось, а поет — те, що могло статися. Тому поезія філософічніша й менш тривіальна, ніж історія: поезія подає загальну картину, історія ж — тільки деталі».

Міфологія — «це інтуїтивна форма сприйняття і вираження універсальної прав­ди». Через те Тойнбі постійно вдається до різноманітних міфологій (давньогрецької, давньоєврейської, давньогерманської, буддійської, ісламської, китайської), аби плас­тично подати якусь проблему, коли першоджерел бракує. Герої творів світової літе­ратури, давньої і нової (наприклад, Фауст), часто виступають як дійові особи, що дає змогу зазирнути в містерії життя.

Як було вже сказано, у третій серії томів свого «Дослідження. . . » Тойнбі віддає перше місце світовим релігіям; вони позначені поворотом від «закону людини» до «закону Господа». У зв'язку із винаходом атомної зброї Тойнбі вивчає можливості виживання західної цивілізації, яка тепер веде перед серед останніх живих цивілі­зацій.

Головним своїм завданням Тойнбі вважав подати систематизований огляд історії всіх цивілізацій. Він свідомий того, що це вже не історія, а метаісторія. У 1956 р

в Бостоні вийшла книжка «Тойнбі та історія», в якій двадцять два вчених із усього світу дали свої оцінки «Дослідженню. . . »; переважно це були історики, які вказували на його ненауковий підхід. Книжка завершувалася відповіддю самого Тойнбі. Він вибрав тільки двох опонентів: голландця Пітера Гейля та американця Едварда Фісса. Перший закинув Тойнбі, що він не історик, а пророк, тоді як другий назвав його поетом. Реакція Тойнбі була така: з огляду на свою класичну освіту він, мовляв, не заперечує проти титулу «малого поета», але рішуче відкидає звання «малого пророка.


висновок

Серед питань та проблем походження та поява homo sapiens і формування європейського етносу належить теоретичній спадщині таких істориків, як А. Д. Тойнбі, К. Маркса, Ф. Енгельса, Шпенглера, Шеллінга. У своїх творах вони виникнення первісного суспільства і зародження державних утворень трактують, базуючись на таких теоретичних парадигмах: теологічній (божественній) – Августин Блажений, патріархальній – Арістотель, сакральній – Фрезер, договірній – Спіноза, матеріалістичній – Маркс, Енгельс, цивілізаційній – Тойнбі. В кожній з цих теоріє є раціональне зерно, хоч кожна з них має слабкі докази, але має право на наукове існування.

 


Список літератури

  1. Походження сім’ї приватної власності. Енгельс. Різні видання, 1965 р.
  2. Алексеев В. П. Становление человечества. – Москва,
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні