Західноєвропейський костюм 18 ст

Зміст

Вступ

1. Мода та її вплив на формування західноєвропейського костюму XVІІ – XVІІІ ст

2. Історія походження західноєвропейського костюму XVІІ – XVІІІ ст.

3. Вплив західноєвропейської моди оздоблення на українську моду костюму XVІІ – XVІІІ ст

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Розвиток західноєвропейського кос­тюма цього періоду відбувався у своє­рідних соціально-культурних і політич­них умовах.

Відбувався вплив „Московії” на захід, цілеспрямовано форсуючи зближення з нею, що нерідко досягалося впровадженням суто зовнішніх атрибу­тів. Зокрема, у костюмі штучно порушу­валися традиційні елементи та силоміць насаджувалися нові, європейські. Так, згідно з указом Петра І заборонялося з'являтися при дворі в «російському» вбранні; за словами сучасниці, «іноземна манера спостерігалася і в етикетах, і в хатніх лаштунках, і в уборах, і в столах». Усе це стосувалося насамперед вищих верств суспільства. Селянам, як і ра­ніше, дозволялося носити «образ і подобіє Божіє» — бороду.

Загалом петрівські реформи за всієї своєї позитивної спрямованості значно послабили усталені культурні зв'язки між поколіннями, а у певному сенсі й міжсоціальні зв'язки.

Дедалі посилювалися прагнення при­дворної знаті до розкоші у побуті та в одязі, спроби наслідувати спосіб життя Західної Європи. Одначе це поки що не відповідало об'єктивному станові культу­ри та економічного розвитку імперії.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. побут придворної знаті, найзаможніших поміщиків, дворянства, ари­стократії продовжував орієнтуватися на західноєвропейську моду, законодавцем якої утвердила себе Франція. У Росій­ській імперії, як і в усій Європі, після тривалого панування стилю бароко ді­став поширення класицизм, після ньо­го — романтизм, а на рубежі XIX—XX ст

— модерн. Риси західноєвропей­ської культури в різних регіонах імперії набували своєрідного національного за­барвлення і проникали навіть у селян­ський побут.


1.  Мода та її вплив на формування західноєвропейського костюму XVІІ – XVІІІ

Розквітом придворної моди були часи імператриць Анни та Єлизавети. На чис­ленні бали, парадні виїзди, полювання придворні мали з'являтися в яскравих багатих нарядах, причому вдягати одне вбрання двічі суворо заборонялося. Вель­можі змагалися між собою у розкоші костюмів. За царювання Катерини II вони стали ще більшими розтратниками, у будень носили золототканий із шитвом одяг, парадні ж кафтани повністю обши­вали діамантами. Це був період макси­мального використання в одязі діамантів і кольорового каміння.

Придворні дами носили складні ви­роби з дорогого жовтого шовку на фіж­мах. Фасони були різноманітні. Зокрема, під впливом французької моди ввійшли до вжитку костюм «а ля Ватто» — з ши­рокою задрапірованою складою по спині, круглі сукні з довгим шлейфом, а також сукні з глазету (різновид парчі) з від­кидними рукавами.

Дедалі посилювалися прагнення при­дворної знаті до розкоші у побуті та в одязі, спроби наслідувати спосіб життя Західної Європи. Однако це поки що не відповідало об'єктивному станові культу­ри та економічного розвитку імперії

Костюм західноєвропейського вельможа складався з дорожнього кафтана, поли якого обшивалися позу­ментом, довгого камзола, коротких пан-талонів, черевиків із багатьма пряжками та довгих панчіх. На голову вдягали завиту перуку та прямокутного капе­люха.

Найбільше віддалився від традицій­ного вбрання жіночий одяг. Якщо давні моральні норми наказували жінці закри­вати волосся, то нові, навпаки, допускали глибоке декольте, відкриті руки та голо­ву. Талія затягувалася вузьким

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні