Західноєвропейський костюм 18 ст

формуються етнічні риси українського костюма. Припускається, що традиція декорування одягу прикрасами зі скла та бісеру впродовж XIV - XVIII ст. не припинялася і, очевидно, була пов'язана з венеційською продукцією. Датування найперших спроб венеційського скляного імпорту на терени України нами не з’ясоване. Проте, так зване "венеційські коралі" (або "писані пацьорки") – багатобарвні декоровані розписом та інкрустацією скляні намистини були у XIX столітті вже традиційною прикрасою народного одягу на Гуцульщині, Покутті та Буковині. Найімовірніше, що в XVII - XVIII ст. в Україні продовжували побутувати скляні намиста з різнокольорових бусин, що імітували натуральні камені (перли, бурштин, гранат, смарагд тощо), значна частина з яких була венеційського походження.

Відсутність достатньої інформації унеможливлює остаточне розв'язання питання про еволюцію бісерного оздобле. Відомим явищем історії мистецтва XVII - XVIII ст. був розвиток започаткованої у давньоруські часи традиції оздоблення бісером різноманітних церковних речей (ікон та облачення священників). До XVII ст. бісер уживався поряд із перлами та металевими й шовковими нитками, а з XVIII ст. його почали застосовувати і як самодостатній матеріал.

У XVIII ст. загальноєвропейським явищем стає мода на вишивання бісером предметів інтер'єру (картини з пейзажами маєтків і навіть сюжетні панно на цілу стіну). З серед. XVIII ст. мистецтво бісерно-склярусного вишивання поширюєтья й у середовищі української шляхти.

Відсутність артефактів не дозволяє впевнено говорити про XVIII ст. як час перших спроб виготовлення народних оздоб із бісеру в Україні. Однак високий художній рівень народних бісерних прикрас XIX ст. вказує на можливе існування традиції в попередню добу.


Висновки

Костюм в період XVІІ – XVІІІ ст. став одним з важливіших факторів життя народі. Так як і західноєвропейських так і славянськиїх.

Цей костюм припав в період художнього стилю європейського мистецтва – класицизму, що дало йому неабиякі поняття про мистецтво та покращенні благополуччя.

Принципом західноєвропейського костюму була строгість і лаконічність, національний характер та воєнне направлення.


Використана література

1. Жолтовський П. М. Західноєвропейська культура XVII—XVIII ст. Київ, 1978.

2. Матейко К. І. Головні убори західноєвропейських се­лян до початку XX ст. // Там же

1973. № 3.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографіч­ний нарис. Київ, 1991.

4. Матейко К. І. , Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбран­ня // Нар. творчість та етнографія. 1963.

5. Нариси історії Європейського декоративно-при­кладного мистецтва. Львів, 1969.

6. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.

7. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народ­ні та закордонні художні промисли України. Київ, 1979.

8. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.

9. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні