Захист прав виконавців

 Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 Закону. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

 Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є випадки, передбачені частиною 1 статті 50 Закону. [ ] Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

 Одним із основних аргументів на користь реєстрації є той, що суб'єкт авторського права, здійснивши реєстрацію, здобуває додаткову можливість доказу існування в об'єктивній формі свого твору на дату подання заявки. Особливо це стосується не оприлюднених творів. Документи заявки, права на твори яких було зареєстровано, зберігаються протягом строку охорони авторського права.

 Наявність свідоцтва і рішення, виданих державою, публікація відомостей про реєстрацію в каталогах державної реєстрації і офіційних бюлетенях є свідченням того, що твір захищається авторським правом і що всі треті особи попереджено про відповідальність за неправомірне його використання. Часто сам факт реєстрації запобігає спробам незаконного використання твору без урахування інтересів авторів.

 Наявність свідоцтва дуже важлива при поданні твору на розгляд потенційному користувачу. На жаль, існує сумний досвід, коли твір, наприклад, який-небудь авторський проект, спочатку відхиляється, а через деякий час втілюється в життя, і не виключно, що й спотворюється через відсутність авторського контролю.

 Якщо реєструється договір, який стосується права автора на твір, перевіряється відповідність договірних документів установленим нормам і, передусім, наявність умов, які дозволяють вважати його авторським і правомірним. Тобто, після отримання Рішення сторони договору, а також будь-які інші зацікавлені особи, можуть бути впевнені в тому, що відносини стосовно авторського права по відношенню до якогось конкретного об'єкта є врегульованим відповідно до чинного законодавства України. Таке рішення можна пред'являти третім особам, не показуючи при цьому самого договору або деяких його розділів. Тим самим може бути збережена конфіденційна інформація щодо сторін договору

 Не зайвим буде зауважити, що у випадку втрати твору чи договірної документації Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки Ураїни завжди зможе надати їх завірені копії правовласнику, стороні договору.

 Аналіз даних реєстрації за об'єктами авторського права свідчить про те, що здебільшого реєструвалися авторські права на літературні письмові твори наукового, технічного, практичного, белетристичного, та іншого характеру. Це різні книги, статті, рукописи, словники, проекти, програми, науково-технічна та конструкторсько-технологічна документація, технічні умови, довідники, видавничі проекти журналів і газет, рекламно-інформаційні проекти і матеріали, проекти конкурсів, описи ігор, проекти телевізійних і радіопрограм, сценарії, белетристичні твори, збірки віршів, література навчального характеру, твори релігійного характеру тощо.

Список використаної літератури

  1. Про авторське право та суміжне право: Закон України від 23. 12. 1993р. №3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -1993. -№42
  2. Конституція України ст. 38;46;54; // Відомості Верховної Ради України. -1996. №30
  3. Митний кодекс України від 11. 07. 2002 №92-IV // Відомості Верховної Ради України. -2002. -№31
  4. Охорона інтелектуальної власності: проблеми України та зарубіжний досвід //
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні