Закарпатські національні костюми

 Закарпатські національні костюми несуть в собі історію і культуру Закарпаття. . . Люди в театрах, сценічних колективах, естрадні виконавці швидко можуть замовити дизайн національних костюмів, пошиття українського одягу та вдобразити справжній образ минулого, вдягнувши закарпатський народний костюм.

У зв’язку із специфічними соціально-економічними умовами життя у період ХVІІ – ХVІІІ ст. в побуті досліджуваного населення переважав одяг, виготовлений з домотканого полотна, сукна та шкіри.

Прядильні й ткацькі вироби займають важливе місце в народному прикладному мистецтві румунського населення краю. Це та галузь, в якій жінка проявила свій художній талант, створюючи одяг та тканини для оздоблення інтер’єру власного житла.

 Узори на тканинах вишивались кольоровими вовняними, шовковими, бавовняними нитками, бісером. Деякі з цих матеріалів на початку ХХ ст. були фабричними. Оздоблення тканин орнаментальними мотивами засвідчує поширеність у них геометричних, рослинних і зооморфних орнаментів. Найпоширенішими були геометричні узори. З другої половини ХІХ ст. поширення набуває рослинний орнамент.

Не дивлячись на різноманітність, іноетнічні впливи, костюм румунського населення краю зберіг свою єдність й давні традиції, зокрема, в народній ноші закарпатських румун притаманний білий колір та яскрава поліхромна орнаментація [55, 56; 38, 69].

У комплекс румунського, традиційного народного жіночого костюму наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. входили сорочка („кемеше ку блезірь”), спідниці („задьє”, „пензетуре”, „шурц”), безрукавки („бонде”, „кожок”). У холодну пору року до цього додавали куртку темного кольору („уйош”) та вовняну накидку („губе”). Голову покривали платком („шерінке”), на ноги взували постоли („опінч”) або чоботи („чізме”)

Основу жіночого костюму складала стара „волоська” сорочка з квадратним вирізом горловини та волонами на плечах („кемеше ку блезір”). Вишивка на цих сорочках розміщена вузьким пасмом на плечах, поперек грудей, манжетах, „фодрах” і навколо квадратного вирізу горловини. Вона переважно виконувалась темно-вишневими нитками. Інколи квадратний виріз горловини вишивали білими нитками. Більшість орнаментальних мотивів – стилізація рослинних елементів. Геометричний орнамент частіше застосовують у поєднанні із стилізованим рослинним. Наприклад, на манжетах вишивають геометричний орнамент, а на плечах і навколо горловини – стилізований рослинний чи рослинний. Вишивка, розміщення орнаменту на сорочках завжди пов’язана із морщенням. Іноді між морщенням і вишивкою пришивають оборку („волани”), краї яких обмітували кольоровими нитками. Така обшивка зустрічається і на рукавах при оздобленні їх оборкою [56, 80].

Крій сорочок, спосіб їх орнаментації характерні лише для румун Закарпаття. Сорочка складається лише із верхньої частини, а нижня частина шиється окремо й має самостійну назву – „поале”, „пінділіу”. У межах Закарпаття існували два види жіночих румунських сорочок: довга сорочка, до якої одягали ткані запаски („задьє”) та коротка широка сорочка із широкою спідницею і фартухом. В розміщенні орнаменту на плечах виділяються два варіанти: вишивка розміщена у формі двох трикутних площин на плечах, або утворює великий квадрат, який обрамлює ошийник. До Першої світової війни найпоширенішим типом орнаментації був перший тип („ку умерь”). З 30-40-х років ХХ ст. набуває поширення композиція орнаменту у вигляді квадрата.

Старі довгі румунські сорочки („кемеше де пинзе”) шили із домотканого полотна. Його основа була виткана із конопляних ниток, а для піткання використовували – бавовняні. З середини ХХ ст. такі

1 2 3 4