Законність і правопорядок

пануванні ідеології, в центрі якої загальнолюдські цінності, на її базі розвиваються духовне життя сус­пільства, ідейне виховання громадян, глибока повага до права як со­ціальної цінності.

Юридичні гарантії виступають як система спеціальних правових засобів зміцнення законності і правопорядку. До спеціальних юри­дичних засобів варто віднести насамперед усі норми права, в яких виражена вимога законності. Правова регламентація суспільних від­носин ставить правоохоронні органи в чіткі правові рамки, позбав­ляє їх можливості діяти, виходячи з інтересів доцільності.

Юридичні гарантії законності поділяються за наступними крите­ріями: 1) за суб’єктами застосування (парламентські, президентські, судові, прокурорські, адміністративні, міжнародно-правові тощо); 2) за видами правових норм (конституційні, галузеві, матеріальні, процесуальні); 3) за характером юридичної діяльності (правотворчі, правозастосовчі, правореалізаційні, правоохоронні).

Крім того, до гарантій законності належать спеціальні засоби ви­явлення правопорушень (прокуратура, органи розслідування тощо); засоби попередження правопорушень (наприклад, митний огляд); за­соби припинення правопорушень (затримання, арешт); заходи по за­хисту та відновленню порушених прав; юридична відповідальність; процесуальні гарантії; правосуддя.

4. Поняття правопорядку

Із законністю тісно пов’язане інше правове явище — правопоря­док (правовий порядок). Поняття “правопорядок” широко викорис­товується в чинному законодавстві, охорона правопорядку — най­важливіша функція держави.

Найбільшого поширення одержав погляд на правопорядок як на реалізовану законність, як на суспільний порядок, що встановлюєть­ся та охороняється державою на основі чинних норм права та в ре­жимі законності. З цього погляду правопорядок є продуктом дії в су­спільстві режиму законності. Від рівня законності залежить рівень правопорядку. Однак подібне трактування здається не зовсім пра­вильним. Дійсно, зазначені явища тісно взаємопов’язані. У форму­ванні правопорядку законність виступає як основний принцип діяль­ності державних органів, посадових осіб і громадян

Але правопоря­док не може скластися як наслідок одного лише цього принципу, навіть і основного.

Тому точніше було б сказати, що правопорядок складається як результат реалізації всіх правових розпоряджень відповідно до прин­ципу законності. Основою правопорядку виступає не законність, а право. Законність — умова правопорядку. Результатом впливу пра­ва на суспільні відносини, підсумком його дії і реалізації конкретних правових норм є певний порядок у суспільних відносинах, правовий порядок.

Правопорядок — підсумок правового регулювання, його реалізо­вана мета. Міцність правопорядку, його стабільність і непорушність забезпечується не формальною, а реальною законністю. У свою чер­гу правопорядок обумовлює зміст законотворчої діяльності, право­вий характер законів.

Правопорядок є важливою передумовою ефективного функціону­вання всієї системи соціальних відносин. Він є важливим структур­ним елементом громадського порядку, під яким розуміється правиль­но налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин.

Правопорядок — це заснована на праві і законності організація правового життя, що відображає якісний фактичний стан суспіль­них відносин, врегульованих правом.

Особливості правопорядку: це стан упорядкованості правом сус­пільних відносин; це порядок, передбачений нормами права; право­порядок є результатом втілення в життя правових норм, їх реалізації; правопорядок забезпечується державою, йому притаманні єдність, стабільність. Це — реалізація законності, прав, свобод і обов’язків громадян; підпорядкованість суб’єктів нормам права у їх правових відносинах.

Правопорядок можна охарактеризувати як порядок, що забезпе­чує стабільність громадського життя і соціальний прогрес. Оскільки він визначається правом і забезпечується державою, то закріплює найважливіші риси і сторони соціально-економічного ладу, систему політичних відносин.

1 2 3 4 5

Схожі роботи