Законність і правопорядок

Правопорядок можна розглядати як єдність права і влади. Це по­рядок, при якому правове положення і взаємини всіх суб’єктів сус­пільного, політичного і державного життя чітко визначені законами і захищені державою.

Правопорядок варто відрізняти від близького, але не ідентично­го йому явища — громадського порядку, що, як і правопорядок, ха­рактеризується організованістю, упорядкованістю суспільних від­носин. Однак, на відміну від правопорядку, громадський порядок утворюється під впливом не тільки правових, але й інших соціаль­них норм: норм моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін. Отже, громадський порядок — це стан урегульованості суспільних відно­син, заснований на реалізації всіх соціальних норм і принципів. Громадський порядок забезпечується переважно силою суспільного впливу. Але це не означає, що його стан байдужий для держави. З одного боку, найважливішою частиною громадського порядку є правопорядок, з другого — стан громадського порядку обумовлює багато в чому стан правопорядку.

Тривалий час різниця між законністю і правопорядком не про­водилась і вони використовувались як рівнозначні поняття, але це неправильно. Законність — це засіб встановлення правопорядку, а правопорядок — результат здійснення права і законності. Міц­ність і ефективність правопорядку залежить від ступеня втілення вимог законності. Якщо законність виступає як причина, то пра­вопорядок — як наслідок. Законність — це повнота реалізації пра­вових норм, а правопорядок — їх фактичне втілення в життя. За­конність — засіб підтримки правопорядку.

5. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку

Законність і правопорядок — основа нормального життя суспіль­ства. Тому їх зміцнення — одне з головних завдань, що стоять перед суспільством, один з основних напрямів діяльності держави, її функ­ція. Зміцнення законності, боротьба зі зростаючою злочинністю — життєво важлива справа.

Правопорушення породжені тими об’єктивними умовами (еконо­мічними, політичними, соціальними), в яких знаходиться суспільство на конкретному етапі розвитку. Проблема ліквідації порушень за­конності — не тільки юридична проблема. Для її вирішення повинні бути усунуті об’єктивні фактори, що створюють умови для здійснен­ня правопорушень. Стабілізація економічних відносин, зростання матеріальної забезпеченості людей, їх правове виховання, зміцнення соціальних зв’язків, розвиток демократії — необхідні передумови і найважливіші шляхи зміцнення законності і правопорядку.

Основними напрямами діяльності держави по зміцненню закон­ності і правопорядку є переконання (підвищення правосвідомості громадян і посадових осіб), правове виховання, профілактика право­порушень, суспільний вплив на порушників і застосування до них примусових заходів; підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні законності і правопорядку.

Зміцнення правопорядку в суспільстві неможливе без забезпечен­ня законності в діяльності самого державного апарату, без ліквідації таких негативних явищ, як корупція, вседозволеність, байдужість до життєвих проблем громадян. Без запровадження режиму законності та правопорядку створення правової держави в Україні неможливе.

Список використаної літератури

  1. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В
    Копєйчикова. — К. , 2000.
  2. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. — К. : Вентурі, 1996.
  3. Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Харьков, 2000.
  4. Сурилов А. В. Теория государства и права. — К. ; Одесса, 1989.
  5. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Мату- зова, А. В. Малько. — М. , 2001.
  6. Теория государства и права / Под ред. В.
1 2 3 4 5

Схожі роботи