Зарічненський район

На лівому березі річки Стир розташоване одне із старовинних поліських селищ міського типу – Зарічне. Перша згадка про поселення датується 27 вересня 1480 року в грамоті короля Казиміра про дозвіл мінському купцеві Терешковичу вести в містечку Погост "торгівлю водою і сушею” без сплати мита. Ця грамота зберігається в Центральному державному архіві давніх актів Росії. Назва селища походить від старослов’янського апелятива погост – “поселення”.

З 1545 року містечко належало литовській королеві Боні. У другій половині XVI століття Погост належав князям Збаразьким – пізніше Нелюбовичам. Вигідне розташування Погоста, природні умови сприяли розвиткові сільського господарства, ремесла і торгівлі. Після 1795 року Волинське Полісся було возз’єднане з Росією, а Погост Зарічний включено до складу Пінського повіту Мінської губернії. За першим всеросійським переписом 1807 року в Погості Зарічному нараховувалось 108 дворів 647 жителів, православна церква і синагога, декілька млинів і винокурний завод. Реформа 1861 року, перша світова війна, повалення самодержавства суттєвих змін у житті населення Погоста Зарічного не принесли. Подальша доля Погоста Зарічного – це відображення нашої історії. З січня 1918 року владу проголошували Центральна Рада, Ради, австро-німці, петлюрівці, польські військові частини. Близько 20 років Погост Зарічний відносився до Пінського повіту Поліського воєводства Польщі – аж до 17 вересня 1939 року, коли після укладання пакту Молотова-Ріббентропа, західна Україна, а разом з нею і Зарічне відійшли до складу Радянського Союзу. У роки Великої Вітчизняної війни на території району діяв обласний штаб партизанського руху, видавалась підпільна обласна газета “Червоний прапор”. Після Великої Вітчизняної війни Погост Зарічний перейменований на селище Зарічне, а Морочнівський район – у Зарічненський, райцентр із Морочного перенесений до Зарічного.

Територія Зарічненського району складає 144203Га, з них площа лісів – 59958,8Га, боліт – 18048,2Га, площа водяного дзеркала 5373,2Га. В районі є 17 озер, протікає понад 7 річок, з них такі загальновідомі, як Стир, Прип’ять, Стохід, Веселуха, Стубла. На сході район межує з Дубровицьким, на півдні з Володимирецьким районами нашої області, на заході з Волинською областю, на півночі з Республікою Білорусь. Найближча залізнична станція до Зарічного – Домбровиця, віддаль до неї 65 км

Віддаль до обласного центру м. Рівне – 190 км. Населення району ~ 37 тис. чол. 52 населених пункти району об’єднані у 16 сільських та 1 селищну територіальні громади. Спільні інтереси територіальних громад представляє районна рада у складі 51 депутата. Голова ради – Білоус Іван Іванович. Виконавчу владу в районі здійснює районна державна адміністрація, голова – Цермолонський Сергій Миколайович. У сільських та Зарічненській селищній радах утворено 16 виконавчих комітетів. Промисловість району представлена такими підприємствами: Зарічненський держлісгосп, ВАТ “Зарічненський молокозавод”; завод продовольчих товарів; ВАТ “Стир”; ВАТ “Зарічненський льонозавод”; КП “Галант”.

Споживчий ринок району представлений мережею підприємств споживчої кооперації, рядом фірмових магазинів, ринком смт. Зарічного, місцями організованої торгівлі в селах району. Станом на 1. 09. 2001р. в районі діють 38 стаціонарних підприємств торгівлі приватної форми власності, з них 4 підприємства громадського харчування, 34 магазинів. Зареєстровано 311 фізичних осіб-підприємців. На території району діє 20 сільськогосподарських виробничих кооперативів. Сільськогосподарські виробничі кооперативи обслуговують: ВАТ “Зарічненський агротехсервіс”, ВАТ “Зарічненський молокозавод” ВАТ “Зарічненський райагрохім”, “Райагропроменерго”, Зарічненська районна ветеринарна станція. В

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні