Захист дитинства та виховання без насилля і жорстоких методів

Захист дитинства та виховання без насилля і жорстоких методів


Кожна дитина незалежно від стану здоров’я визначається носієм права на життя. Батьки є першими серед тих, хто повинен піклуватися про здійснення дитиною цього права.

Стаття 150 Сімейного Кодексу України (надалі СКУ) п. 4: Батьки зобов’язані поважати дитину, п. 6 цієї ж статті: Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Стаття 150 СКУ п. 7: Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

В разі порушення батьками своїх повноважень, а також здійснення ними вчинків, що протидіють основним вимогам закону про захист дитинства, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ст. 152 СКУ, п. 4), також має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій (ст. 152 СКУ, п. 3).

Ще один важливий нюанс у вихованні батьками дитини, який можна назвати одним із основних принципів виховання – здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Це положення гарантує стаття 155 СКУ Про здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків

Ця ж стаття п. 2 проголошує, що батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов’язані виховувати дитину, дбаючи про її фізичне і психічне здоров’я, матеріальне забезпечення та навчання, готувати до самостійного життя.

Щоденні клопоти батьків про своїх дітей дають їм можливість переживати радість материнства та батьківства, задовольняти природну потребу спілкуватися з ними. І тут не може й мови бути про будь-які прояви жорстокості, використання життя дитини у власних цілях, або задоволення таким чином власних інтересів.

Ні батько, ні мати не мають жодного права змушувати працювати дитину.

Роботодавці не мають юридичного права приймати на роботу неповнолітніх, але, якщо так сталося, за жодних умов роботодавець не може дозволити неповнолітньому працювати повний робочий день чи урізати за це зарплатню. За будь-яке порушення цих положень і батьки, і роботодавці можуть бути притягнені до відповідальності перед законом.

Систематичне порушення прав дитини зі сторони батьків, жорстоке поводження з дитиною, навмисне не виконання своїх обов’язків та завдання шкоди здоров’ю дитини є приводом для позбавлення батьківських прав.

В наш час непоодинокими є випадки, коли батьки цураються своїх дітей, не беруть участі у їх вихованні та утриманні.

У разі позбавлення батьківських прав батько перестає бути законним представником дитини, звільняється від права на її особисте виховання, втрачає право бачитися з дитиною, але не звільняється від обов’язку її утримувати.

Закон передбачає і відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, якщо дитині загрожує небезпека, наприклад, у зв’язку з психічною чи іншою тяжкою хворобою батьків.

Існують законно сформовані підстави для позбавлення батьківських прав, проголошені статтею 164 СКУ:

1.   Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1)     на забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні