Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

План

Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

Психотропні засоби збуджувальної дії

1. Антидепресанти

2. Психомоторні стимулятори.

3. Ноотропні засоби

4. Адаптогени.

5. Актопротектори.

6. Аналептики.

7. Психодислептики

Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи, називають психотропними засобами збуджувальної дії. Вони здатні підвищувати функцію різних відділів центральної нервової системи, рефлекторну активність, а деякі з них — також інтегративну функцію мозку і пам'ять, усувати депресивні стани і/запобігати їх виникненню.

Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи:

1. Психостимулюючі

2. Психодислептики

Психостимулюючі засоби збуджують функцію центральної нервової системи без порушення психічної діяльності.

Психодислептики викликають патологічні зміни психічної діяльності. У людини виникають слухові й зорові галюцинації, з'являється патологічний страх, змінюється поведінка, спостерігається роздвоєння особистості. Тому цю групу речовин ще називають галюциногенами, (ЛСД, марихуана, мескалін та ін. ). Механізм їх дії пов'язують з порушенням синтезу, процесів вивільнення та оборотного захоплення катехоламінів (див. с 189).

Класифікація. Психостимулюючі засоби поділяють на такі групи:

1. Антидепресанти.

2. Психомоторні стимулятори.

3. Ноотропні засоби.

4. Адаптогени.

5

Актопротектори.

6. Аналептики.  

Психотропні засоби збуджувальної дії

1. Антидепресанти

Антидепресанти — це група лікарських засобів, що виводять людину із стану депресії або субдепресії. Екзогенна або реактивна депресія розвивається внаслідок тяжкої психічної травми, соматичних захворювань, розумово-психічного стомлення, зловживання психотропними засобами, ендогенна — при психічних інфекційних захворюваннях, на фоні атеросклеротичних змін судин головного мозку.

Класифікація антидепресантів ґрунтується переважно за механізмом дії:

І. Лікарські засоби, що пригнічують захоплення моноамінів невронами.

1. Засоби невибіркової дії, що блокують захоплення невронами серотоніну і норадреналіну (імізин, амітриптилін, азафен, мапротилін та ін. ).

2. Засоби вибіркової дії, що блокують захоплення невронами:

1) серотоніну (флувоксамін, флуоксе-тин, серталін, пароксетин та ін. );

2) норадреналіну (мапротилін).

II. Інгібітори моноамінооксидази (МАО).

1. Засоби невибіркової та необоротної дії — інгібітори МАО-А і МАО-В (ніала-мід).

2. Засоби вибіркової та оборотної дії — інгібітори МАО-А (піразидол, моклобемід).

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Імізин добре абсорбується з травного каналу. Перетворюється частково в печінці. Виводиться нирками у вигляді метаболітів і в незмі-неному вигляді (40 % протягом першої доби), а також частково через кишки. Максимальний ефект розвивається через 2-3 тижні.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Імізин підвищує ефект моноамінів, пригнічує оборотне захоплення невронами норадреналіну, підвищуючи чутливість адренорецепторів до медіаторів і адренергічніх впливів. Крім того, імізин підвищує вміст серотоніну пригнічуючи його оборотне захоплення: При цьому збільшується гальмівний утілив серотоніну на лімбічну систему.

Психотропний вплив імізину певним чином визначається його центральною м-холіноблокуючою дією, пригніченням Н2-рецепторів. Ось чому антидепресивні властивості його поєднуються із слабким седативним ефектом, а при деяких станах — і з психостимулюючим впливом.

Поряд з цим імізин має периферичний м-холіноблокуючий вплив, діє спазмолітично, папавериноподібно і протигістамін-но. У терапевтичних дозах імізин може знижувати артеріальний тиск.

Побічна дія: сухість у ротовій порожнині, порушення акомодації, тахікардія, запор, затримка сечовиділення (ефекти, пов'язані

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні