Завдання, принципи психологічного консультування людей з особливими потребами та їх родичів

Метою цілеспрямованого психологічного консультування дітей з особливими потребами є оптимізація їхнього спілкування з дорослими й однолітками, полегшення адаптації до навколишнього середовища, актуалізація прихованих внутрішніх ресурсів, стимуляція особистісних потенцій. Воно відбувається як індивідуально, так і у групі.

Говорячи про психологічне консультування сі­мей, у яких є діти з особливими потребами, слід мати на увазі, що сім'я - це складний організм, це нерівноважна система, це співіснування різних універсумів, різних світів.

Кожна людина живе у власному життєвому світі, який будується шляхом зустрічних взаємо-проекцій внутрішнього і зовнішнього світів один на одного. Ми екстраполюємо назовні власні зацікавлення, інтереси, потреби, очікування, вносячи в реальність свій масштаб, своє забарвлення. Водночас ми вибірково сприймаємо все те, що від­бувається навколо нас, на щось реагуючи дуже сильно, а щось майже не помічаючи, щось запам’ятовуючи назавжди, а щось витісняючи, забуваючи одразу.

Життєвий світ однієї особистості ніколи не є тотожним іншому, навіть якщо ці люди живуть усе життя поруч і тісно взаємодіють. Ми всі дуже різні і наші індивідуальні особливості, наш життєвий досвід накладають чіткий відбиток на світопобудову. Неабияке значення має й культурний контекст, ступінь засвоєння, прийняття певних норм, ставлення до традицій тощо.

Як і кожний, життєвий світ особистості має власний простір і час.

Психологічний простір - це ті значущі взаємини, без яких неможливо вижити, ті стосунки, які задають моральні орієнтири. Усі ми живемо в небайдужому просторі прий­няття і відторгнення, серед друзів і недругів, у просторі довіри й самозахисту, відвертості та не­порозумінь.

Психологічний час - це ставлення до свого життя, переживання свого віку відповідно до рів­ня виявленості, самореалізованості

Хтось психо­логічно молодший за свій паспортний вік, хтось - набагато старший, переобтяжений життєвим до­свідом, хтось вважає, що в нього все ще попереду, а хтось бачить, як стрімко плине час, і поспішає якомога швидше щось розвинути, встигнути, чогось досягти.

Просторово-часові координати життєвого сві­ту кожної людини, яка звертається до консультан­та, стають ключовими орієнтирами у виборі стратегії подальшої взаємодії.

Придивимося уважніше до життєвого просто­ру дитини з особливими потребами. Цей простір не є щільно "заселеним", скоріше навпаки. Він практично завжди інфантильний, побудований, як у ранньому дитинстві, навколо одного-двох зна­чущих дорослих, залежність від яких практично безмежна. Через те що така дитина, навіть виро­стаючи з дошкільного дитинства, дуже обмежена у контактах з однолітками, взаємини з батьками, а найчастіше з матір’ю, стають надцінністю.

Залежно від ставлення матері до своєї дитини, такий інфантильний життєвий простір або емо­ційно підтримує, надмірно захищає її, інвалідизуючи, або емоційно відштовхує, не підтримуючи на­лежним чином, і також інвалідизує. Адже в обох випадках про самостійність дитини у формуванні значущих взаємин не йдеться. Як не йдеться і про створення зони потенційного особистісного розвитку.

Чому батькам дитини з особливими потребами так важко?

Народження малюка - це завжди криза, адже ця подія кардинально змінює весь сімейний уклад, усі стосунки. У батьків з'являються нові ролі, нові складні обов'язки, нова відповідальність. По-но­вому складаються взаємини батька і матері, на деякий час ускладнюється взаєморозуміння.

Якщо

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні