Завдання зрошення земель і основні види поливів. Машини, установки і механізація зрошення

зміни технології обробітку сільськогосподарських культур. Практика використання краплинного устаткування показує, що застосовані у даний час краплинні лінії можуть мати довжину не більше 100…250 м. Тому на зрошуваних ділянках потрібно додатково влаштовувати поперечні транзитні трубопроводи.

Краплинні лінії і поперечні трубопроводи створюють труднощі при проведенні польових робіт, потребують влаштування спеціальних переїздів та укриття під землю частину трубопроводів. Крім того, при роботі крапельниць формується чітко обмежена зона зволоження ґрунту, за межі якої коренева система не поширюється, що значно зменшує зону живлення рослини. Велика частина добрив, що вноситься традиційним способом, виявляється недоступною рослині. Тому краплинне зрошення без внесення добрив з поливною водою вважається неефективним.

Слід зазначити також, що конструктивні особливості крапельниць вимагають тонкого очищення поливної води. Необхідність же внесення добрив з поливною водою створюють додаткові труднощі при експлуатації. Тому краплинні лінії маючи ресурси на 3-5 років, фактично працюють 1-2 роки і практично є одноразовими. Існують деякі проблеми при монтажі краплинного устаткування. У даний час розкладка краплинних ліній здійснюється вручну.

Враховуючи вищенаведене і те, що краплинне зрошення здійснюється для зволоження культур широкорядної посадки, можна стверджувати, що такий спосіб не набуде широкого масштабу.

Застосування внутрішньо ґрунтового та дрібнодисперсного способів зрошення, навіть при їхніх відчутних перевагах у забезпеченні вимог до способу і техніки поливу, за низки причин не можуть бути рекомендованими до масового втілення у виробництво. До таких причин відносяться: складність конструкції і обладнання систем, підвищені вимоги до умов застосування, висока вартість устаткування і будівництва, утруднення експлуатації.

Сьогодні багато спеціалістів–меліораторів стверджують про необхідність повернення до поверхневих поливів. Але, відсутність засобів механізації і автоматизації поверхневого поливу призводять до значного об’єму ручної праці і її низької продуктивності при поливі та обмеження його застосування.

Найбільш поширеним і традиційним в Україні способом поливу сільськогосподарських культур залишається дощування. Проте, низькі техніко–еколого–економічні показники використання існуючих, найбільш поширених, широкозахватних дощувальних машин диктують необхідність удосконалення і зміни традиційних техніки і технології поливу [2].

З погляду на умови землекористування, що змінилися після реформи АПК, зросли вимоги до вибору поливної техніки. Сьогодні поливна техніка повинна бути помірної вартості, більш мобільною з забезпеченням можливості переміщення і поливу будь якої ділянки, будь-якої площі і конфігурації, з меншою питомою масою та енерго– і металоємністю, прийнятним енергетичним впливом на ґрунти, забезпечувати комбіновані поливи залежно від культур та природно–господарських умов.

Використана література

  1. Борхаленко Ю. О. , Андрусик В. С
    , Тарабан Д. Д. , Бездушний П. М. „Механізація сільського господарства” Немішаєве, 2006р.
  2. Автоматизація технологічних процесів сільськогосподарського виробництва / І. І. Мартиненко, Б. Л. Головинський, В. П. Лисенко. , 1995.
  3. Практикум із машиновикористання в рослинництві. Навч. Посіб. А. С. Лімонт, І. І. Мельник, А. С. Малиновський / За ред. Мельника, 2004.  
1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні