Завоювання Китаю монголами

рівень розвитку сільського господарства і ремесла, не дивлячись на деякі перешкоди, продовжував підвищуватися, а до середини XIV ст в ткацтві з'являються майстерні капіталістичного типа. Проте тут слід враховувати різницю між Північним і Південним Китаєм. Досить сказати, що північні райони після завоювання опинилися не в змозі прогодувати себе і монгольські війська, що стояли там. Положення на півдні було, поза сумнівом, легше, але і тут позначався додатковий тягар, що ліг на країну. Можна вважати, що там якщо і не сталося помітного регресу, то нормальний хід розвитку продуктивних сил і соціальних стосунків був порушений. Без привнесеного чинника іноземного владицтва цей природний хід міг би дати інші, прогресивніші форми. Причому йдеться про формах розвинених феодальних стосунків в їх китайському варіанті, а не про елементи капіталізму, зачатки яких навіть їх прихильники серед китайських учених в переважній більшості відносять до набагато пізнішому, ніж описуване, час.

Джерела: 

1. Історія Сходу; Видавнича фірма "Східна література" РАН, Москва, 1997

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12