Землеволодіння і землекористування в Україні

ПЛАН

Вступ

1. Земельний Кодекс України про використання і охорону земель

2. Володіння та користування землею, оренда землі

Використана література


Вступ

Землеволодіння - володіння землею за правом власності. 3емлеволодіння може бути приватне, державне, громадське й різних юридичних осіб, воно не завжди відповідає землекористуванню, яке на противагу до землеволодіння є лише продукованим стосунком до неї.

Землекористування – це осподарське використання землі, що перебуває в особистій чи суспільній власності. У трудових господарствах 3. ототожнюється із землеволодінням.

Часто землекористування стосується не власної землі, а такої, що перебуває у власності інших осіб (землевласників, держави, громади, церкви, установи, спілок). Тоді право на землекористування випливає із закону, місцевого звичаю або договору.

Користування землею у встановленому звичаями або законом порядку. У різних країнах на певних етапах історії і соціально-економіч-ного розвитку землекористування мало різний характер.

1. Земельний Кодекс України про використання і охорону земель

Земельний кодекс було прийнято 13 березня 1992 р

Він установлює, що завданням земельного за­конодавства є регулювання земельних відносин із ме­тою створення умов для раціонального використання та охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підпри­ємств, установ та організацій на землю. Його розділа­ми є: 1. Загальні положення. 2. Використання зе­мель. 3. Охорона земель та ін.

Охорона  земель  включає  систему  правових,  організаційних, економічних  та  інших  заходів,  спрямованих  на  їх  раціональне використання, запобігання  необгрунтованому  вилученню  земель  із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і  підвищення  родючості  грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення  режиму  земель природоохоронного,   оздоровчого, рекреаційного  та історико-культурного призначення.      

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з  урахуванням цілей  і  характеру  їх  використання,  зональних  і  регіональних особливостей.      

Система  раціонального  використання  земель  повинна    мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний  характер  і передбачати збереження грунтів, обмеження  негативного  впливу  на них, а також на рослинний і  тваринний  світ,  геологічні  породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.       

Власники землі і землекористувачі,  в  тому  числі  орендарі, здійснюють:   раціональну організацію території;     збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;      захист  земель  від  водної  та  вітрової   ерозії,    селів, підтоплення,  заболочування,  вторинного  засолення,  висушування, ущільнення,  забруднення  відходами  виробництва,   хімічними    і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;      захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення культур технічного стану земель;      рекультивацію порушених земель,  заходи  щодо  підвищення  їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі;      знімання, використання і збереження родючого шару грунту  при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель;      тимчасову  консервацію  деградованих    сільськогосподарських угідь,  якщо  іншими  способами  неможливо  відновити    родючість грунтів.       Державні  органи здійснюють необхідні  заходи    у    рамках міжнародних, державних і регіональних програм щодо охорони земель.      

Порядок охорони земель встановлюється законодавством України.        

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні