Злочини проти здоров'я

містить перелік ушкоджень, які віднесено до тяжких: а) небезпеч­не для життя в момент заподіяння, а також таке, що спричинило б) втрату будь-якого органу або його функцій; в) психічну хворо­бу; г) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою праце­здатності не менш як на одну третину; ґ) переривання вагітності; д) непоправне знівечення обличчя.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподі­яння чи в клінічному перебігу (через різні проміжки часу), спричиняють загрозливі для життя явища (їх перелік даний у Прави­лах), і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобі­гання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не по­винно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клі­нічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причиново-наслідковому зв'язку.

До ушкоджень, небезпечних для життя, належать ті, що про­никають у черепну порожнину, в т. ч. й без ушкодження мозку, відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа, забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку, забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симп­томів ураження стовбурної ділянки, переломо-вивихів та перело­мів тіл чи обох дуг шийних хребців, проникаючі поранення груд­ної клітки та ушкодження живота, котрі проникли в черевну по­рожнину, ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної, підключичної артерії чи вен, що їх супроводять, тощо.

Детально про зміст кожної із зазначених ознак див. : Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Наслідками - це втрата будь-якого органа чи втрата органом його функцій - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності

Під втратою зору розуміється повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку паль­ців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).

Втрата слуху - це повна стійка глухота на обидва вуха, або та­кий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три-п'ять сантиметрів від вушної раковини.

Під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливо­сті висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумі­лими для оточуючих.

Під втратою руки або ноги розуміється відокремлення їх від тулуба (повністю або ампутація на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів) чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).

Втрата репродуктивної здатності полягає у втраті здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородін­ня (розродження).

Ушкодження, що спричинило психічну хворобу, кваліфікується як тяжке тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості й ступеня виліков­ності. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженнями реактивні стани (психози, неврози тощо).

Ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину (не менше 33%). Під розладом здоров'я належить розуміти без­посередньо пов'язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженні встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився на

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>