Значення Конституції України для соціального захисту населення

відповідними законами: “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (2000 р. ), “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві чи професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (1999 р. ), “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (2001 р. ), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (2003 р. ). Зазначені нормативно-правові акти гарантують громадянам здійснення права на соціальний захист у системі загальнообов'язкового державного страхування у вигляді пенсій, допомог та послуг, об'єднуючи ці види соціального захисту в систему так званих страхових виплат та послуг.

 Правові основи державної соціальної допомоги, на відміну від соціального страхування, не визначено в єдиному нормативно-правовому акті та знаходяться у сфері правового регулювання різних нормативно-правових актів про соціальний захист. Переважну більшість серед них становить законодавство про державні грошові допомоги та соціальне обслуговування, а також законодавство про соціальний захист окремих категорій громадян (ветеранів, дітей, інвалідів, біженців, осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи та ін. ). Закріплене в Конституції право громадян на соціальне житло знайшло своє нормативно-правове відображення у законах України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” № 500-VI від 4 вересня 2008 р. (вступив в дію 1 січня 2009 р. ), “Про житловий фонд соціального призначення” № 3334-IV від 12 січня 2006 р. (вступив в дію 1 січня 2007 p. ), постанові Кабінету Міністрів України № 422 від 31 березня 2004 p

, якою було затверджено Порядок формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, постанові KM України “Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту” № 783 від 30 травня 2007 р. Ці акти закріпили право громадянина, що не має або втратив постійне місце проживання, на отримання приміщення для проживання з фондів житла для тимчасового проживання, оскільки Житловим кодексом, що діє в Україні ще з радянських часів, питання щодо надання соціального житла є неврегульованими.

 Для забезпечення визначеного Конституцією України права кожного на достатній рівень життя для себе та своєї сім'ї, законодавчо встановлено найважливіші державні соціальні стандарти, нормативи, які визначають рівень певних соціальних благ і встановлюють соціальні гарантії їх забезпечення. Основними законодавчими актами щодо соціальних стандартів є закони України: “Про прожитковий мінімум” (1999 р. ), “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (2000 p. ).

 Встановлене Конституцією право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Які хоч і тісно пов'язані між собою, але є окремими правами, для реалізації яких встановлено спеціальні гарантії. Держава бере на себе обов'язок щодо створення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, що включає в себе медичну допомогу, яка надається державними та комунальними закладами охорони здоров'я. Перелік видів безоплатної медичної допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. Запровадження медичного страхування в Україні передбачено Концепцією соціального забезпечення населення (1993 p. ), Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1998 р).

 Конституцією України закріплено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою; право дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на державне утримання та виховання. У розвиток цих конституційних

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні