Зведення і групування показників правової діяльності

Досліджуючи статистичні дані про осіб, які скоїли злочини, до­цільно аналізувати показники звітності, що характеризують реци­дивну злочинність. Це дає уявлення про тенденції поведінки осіб, які здійснюють злочини неодноразово. Такий аналіз проводиться на ос­нові даних статистичної звітності органів юстиції. У ньому міститься інформація як про засуджених, з яких знята минула судимість чи по­гашена, так і про тих, які мають незняту чи непогашену судимість. Необхідно мати на увазі, що, згідно зі статтею 33 КК України, особи, по відношенню до яких судимість погашена чи знята, визнаються та­кими, що не мають судимості. Рецидивістом називається особа, яка має непогашену чи незняту судимість. Відповідно до статті 26 КК Ук­раїни особливо небезпечним рецидивістом може бути визнана особа тільки після вироку суду. Доцільно проаналізувати, для яких саме злочинів характерним є багаторазовий рецидив.

Під час статистичного аналізу даних про засуджених використо­вують інформацію по вироках, що набули сили після розгляду справ у касаційній інстанції.

У разі засудження особи за двома чи більше статтями КК Украї­ни облік основних мір покарання відмічається за суворішим пока­ранням. Підсудний вважається виправданим у разі повного його виправдання.

У судовій статистиці дані про освіту, вік, заняття засудженого фік­суються на момент учинення злочину, а не винесення вироку.

Інформацію про кількість ув’язнених (засуджених, що перебува­ють у місцях позбавлення волі) можна використовувати для статис­тичного аналізу складу осіб, що утримуються у місцях позбавлення волі, стану злочинності серед них, порівняльного аналізу наповне­ності та поповнення протягом звітного періоду виправних закладів.

Групи засуджених (чи ув’язнених) за соціально-демографічною ознакою (стать, освіта, вік, заняття на момент скоєння злочину) по­рівнюються відповідно до груп населення за аналогічною ознакою.

У статистиці доцільно також використовувати групування за те­риторіальними ознаками, яке уможливлює порівняння рівнів інтен­сивності та поширеності злочинів

Вікові групи засуджених за цією ознакою зіставляються з відповідними віковими групами населення, яке проживає на цих територіях.

Групування за часом скоєння злочину проводиться тільки щодо злочинів, на які впливає “сезонність”, — крадіжки, зґвалтування, ху­ліганство. Це дає змогу отримувати інформацію для розробки за­ходів із запобігання злочинності.

Аналогічний підхід до групувань використовується і щодо інших галузей правової статистики.

3. Прийоми статистичних групувань

Метод групувань не можна уявити як набір певних правил, що рекомендуються для різноманітних сукупностей. У застосуванні ме­тоду групувань визначальним є розуміння суті, природи досліджува­них явищ або процесів. Залежно від сутності досліджуваних явищ і поставлених перед дослідженням завдань у процесі проведення гру­пування слід вирішити такі питання:

• вибір групувальної ознаки;

• визначення кількості груп і розміру інтервалів;

• визначення показників, які повинні характеризувати групи. Вибір групувальної ознаки — найскладніше питання в теорії гру­пувань.

Групувальною ознакою називається ознака, покладена в основу групування.

Існують три основні правила вибору ознаки.

1. Керуючись знанням суті та законів розвитку певного явища, ві­дібрати найістотніші ознаки, що відповідають завданням дослід­ження.

2. Виходити з конкретних історичних і територіальних умов, у яких протікає процес розвитку досліджуваного явища, тому що зміна конкретних

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні