Оцінка доказів

style="font-size: Як убачається з матеріалів справи, в якій нікого не визнано потерпілим, прокурор у ході судового розгляду дійшов висновку про те, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого Т. обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК, і підтримувати його відмовився.

За таких обставин суд, як того вимагає ч. 2 ст. 282 КПК, своєю постановою справу закрив. Це рішення є законним і обґрунтованим, а тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у задоволенні касаційного подання прокурора відмовила. (Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 листопада 2004 р. )

Об'єктом оцінки є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, потерпілих, висновок експерта тощо).

До змісту оцінки доказів як фактичних даних (відомостей про факти) входить встановлення їх достовірності, належності, допустимості й достатності для вирішення як окремих питань у справі, так і справи в цілому. Змістом оцінки процесуальних джерел доказів є визначення допустимості їх використання в справі і повноти відомостей, що містяться в них.

Достовірність доказів означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди.

Належність доказів визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування в справі, конкретизованого кримінальним законом, а також інших обставин, які мають у даній справі характер допоміжних або супутніх стосовно предмета доказування.

Наприклад, Івано-Франківський міський суд вироком від 11 вересня 2003 р. засудив З. за ч. 2 ст. 186 КК на чотири роки позбавлення волі та на підставі ст

75 цього Кодексу звільнив його від покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Цей же суд постановою від 8 грудня 2003 р. за поданням кримінально-виконавчої інспекції направив З. для відбування призначеного покарання у зв'язку з тим, що за період перебування на обліку він зарекомендував себе з негативного боку: на неодноразові виклики у названу інспекцію не з'являвся, на попередження не реагував, покладені на нього обов'язки не виконував.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на те, що суд не навів жодних доказів, які б свідчили про його неналежну поведінку під час перебування на обліку та ухилення від покладених на нього обов'язків, просив постанову суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про скасування постанови суду щодо З. , перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 78 КК та ч. 2 ст. 1144 ВТК 1970 р. , якщо засуджений не виконує покладених на нього обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Як убачається з вироку, при застосуванні до З. ст. 75 КК на нього не було покладено жодних обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. У постанові ж суду

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні