Аліментні правовідносини батьків і дітей

3. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину

Кошти на утримання дитини - аліменти характеризуються цільовим призначенням. За загальним правилом аліменти на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України).

Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків, на ім'я якого вони виплачуються, зобов'язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Проте наявність детальної регламентації обов'язків цільового використання аліментів не виключає випадків, коли вони використовуються на за цільовим призначенням. Необхідність контролю за цільовим використанням аліментних платежів виникає, як правило, тоді, коли їх розмір є доволі значним37.

У випадку нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Факт нецільового витрачання аліментів може бути виявлено у ході перевірки органом опіки та піклування.

Платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини або про припинення стягнення аліментів не лише тоді, коли їх нецільове використання вже встановлено перевіркою органу опіки та піклування, а і у тому випадку, коли він сам зібрав відповідні докази про нецільове використання аліментів.

Суд може винести рішення про подальше стягнення усієї суми аліментів або її частини на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку. У такому випадку кошти на особистому рахунку дитини будуть накопичуватися до її повноліття38.

Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків (або інші особа), на ім'я якого вони виплачуються, зобов'язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

У випадку нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного Ощадного банку України38.

Факт нецільового витрачання аліментів може бути виявлено у ході перевірки органом опіки та піклування та має бути відображено у складеному ним висновку.

Платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини або про припинення стягнення аліментів не лише тоді, коли їх нецільове використання вже встановлено перевіркою органу опіки та піклування, а і у тому випадку, коли він сам зібрав відповідні докази про нецільове використання аліментів.

Суд може винести рішення про подальше стягнення усієї суми аліментів або її частини на особистий рахунок дитини у відділенні Державного Ощадного банку. У такому випадку кошти на особистому рахунку дитини будуть накопичуватися до її повноліття.

Зобов'язання щодо утримання має за мету матеріальне забезпечення дитини, яка в силу свого віку вважається не здатною забезпечувати себе самостійно. Якщо дитина є матеріально забезпеченою і фактично не потребує матеріальної допомоги, зобов'язання щодо її утримання батьками втрачає свій сенс.

За наявності обставин дитина вважається такою, що не потребує надання утримання, а батьки можуть бути звільнені від його надання дитині. Сукупність цих обставин має бути встановлена судом39.

Законом не передбачено жодних особливостей щодо віку дитини. Тому батьки можуть бути звільнені від обов'язку по утриманню як щодо малолітніх, так і щодо неповнолітніх дітей. Звільнення батьків від обов'язку щодо утримання дитини не стає на перешкоді для виникнення у неї обов'язку по утриманню батьків у майбутньому.

 По-перше, суд має встановити, що дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків. В законі не вказано, як саме мають співвідноситися дохід дитини й дохід батьків, щоб дохід дитини вважався таким, що набагато перевищує дохід батьків.

 По-друге, суд має встановити, що дохід дитини забезпечує повністю її потреби. В законі не визначено, в якому випадку дохід дитини визнається таким, що повністю забезпечує її потреби. Також не встановлено критерії, якими має керуватися суд, оцінюючи дохід і потреби дитини. В юридичній літературі зазначається, що дохід дитини може вважатися таким, що повністю забезпечує її потреби, якщо він як мінімум у два рази перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений на відповідний період часу, і, крім того, гарантує покриття додаткових витрат, які можуть бути викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо). Висловлена пропозиція може бути лише певним орієнтиром. Потреби дитини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку. При цьому враховується її вік, стан здоров'я, місце проживання, розвиток здібностей і особистості в цілому, рід захоплень тощо. Крім того, суд має оцінити стабільність доходу. Тому вказана умова не може встановлюватися на підставі загальних вимірів. Суд у кожному конкретному випадку зважує всі обставини, що мають істотне значення40.

Не менш важливою обставиною є зміна потреб дитини. Потреби дитини змінюються з віком, у зв'язку з розвитком здібностей, зміною стану здоров'я тощо. Не виключається, що дохід дитини може перестати відповідати її новим потребам.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення

Згідно судової практики існують різні випадки вирішення справ. Ось одна з них.

У березні 2008 р. Ф. Г. звернулася до суду із позовом до Ф. Я. про стягнення заборгованості за аліментами, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей. Позовні вимоги вона мотивувала тим, що від шлюбу з Ф. Я. має двох дітей: сина, 1996 р. н. , та доньку, 1991 р. н. Згідно з рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 8 вересня 2005 р. з відповідача на її користь стягуються аліменти на дітей у розмірі 1/3 частки від його заробітку. Ф. Г. просила суд стягнути з Ф. Я. заборгованість за аліментами в розмірі 2 тис. 283 грн, неустойку за несвоєчасну їх сплату в сумі 15 тис. 402 грн і стягувати додаткові витрати в розмірі 1 тис. грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 1 січня 2006 р. Доповнивши позовні вимоги, позивачка просила стягнути з відповідача вартість квитків до м. Kиєва та у зворотному напрямку, витрати на придбання яких вона понесла у зв’язку з вступом доньки до вищого навчального закладу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Ф. Я. на користь Ф. Г. 15 тис. 401 грн 58 коп. неустойки за прострочення сплати аліментів, стягнутих за рішенням цього ж суду від 8 вересня 2005 р. , додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 200 грн щомісячно до досягнення ними повноліття та витрати на придбання окулярів у сумі 41 грн.

Апеляційний суд Тернопільської області рішенням від 4 грудня 2008 р. рішення міськрайонного суду в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та стягнення щомісячно додаткових витрат на утримання дітей скасував. З Ф. Я. стягнуто на користь Ф. Г. 8 тис. 334 грн неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, в іншій частині позову відмовлено.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи