Аналіз дитячих лікарських форм

Смакова характеристика стандартних розчинів для органолептичного аналізу

Так, наприклад, відтінки смаку — «не гіркий», «не кислий», «не солоний» і «не солодкий» позначені індексом 1, що відповідає смаку води очищеної.

Індексом 2 відзначені: слабогіркий, слабокислий, слабосолоний і слабосолодкий смак. Цей відтінок указує на ледь відчутний смак і відповідає граничній концентрації таких еталонних розчинів: Г2 відповідає 0,0002 %-вому водному розчину хініну гідрохлориду, К2 — 0,02 %-вому водному розчину кислоти лимонної, С2 — 0,1 %-вому водному розчину натрію хлориду, і О2 —0,38 %-вому розчину сахарози.

Індексом 3 відзначені гіркий, кислий, солоний і солодкий смак, що відповідає нормальному смакові, до якого звикла людина в повсякденному житті. Він добре відчутний, не викликає негативних емоцій, яскраво виражений.

Індексом 4 відзначено сильний смаковий ефект: дуже гіркий, дуже кислий, дуже солоний, дуже солодкий. Цей смак перевищує наші поняття про смак, наприклад, відносно їжі, це пересолений, нудотно-солодкий, пекучий, противний. Такий смак викликає неприємні відчуття в роті.

У табл. 1 наведені результати дослідження таблеток вікаліну, гранул амідопірину кальмагіну, сиропу алое із залізом, 5 %-вого розчину калію ацетату, для яких визначені їхні смакові характеристики, складені відповідні «формули смаку».

Таблиця 1

Смакова характеристика різних видів ЛФД

При розробці ЛФД, а саме при дослідженні складів і доборі допоміжних речовин, карта смаку дозволяє більш раціональноі цілеспрямовано проводити пошуки коригентів.

З 1940 року для пероральних лікарських засобів як основа застосовується сорбіт. Шестиатомний спирт сорбіт і його розчини включені до Фармакопеї США. Він економічний, забезпечує високу стійкість ліків, має приємні смакові відчуття, сприяє пролонгуванню дії, повільно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, що вигідно відрізняє його від сахарози.

Різні сполучення сорбіту із сиропами, глюкозою, гліцерином та іншими речовинами використовуються в технології багатьох лікарських форм для дітей: розчинів, сиропів, суспензій, еліксирів, емульсій,— де сорбіт одночасно виступає основою і коригентом.

Склад і технологія лікарських форм для дітей

Сиропи є найбільш зручною пероральною лікарською формою в дитячій практиці. Традиційні сиропи, що застосовуються в педіатрії, є концентрованими розчинамии цукру, до яких додані відповідні лікарські препарати та ароматизатори. Основи сиропів представлені розчинами сахарози, багатоатомних спиртів або їх поєднанням. До складу основ може входити етанол (до 10 %) як розчинник для лікарських речовин та ароматизаторів. Для затримання росту мікроорганізмів до сиропів додають консерванти.

Основні вимоги до сиропів — приємні смакові відчуття та естетично привабливий зовнішній вигляд. Нижче наводяться склад і технологія деяких лікарських сиропів, які застосовуються в педіатрії.

Гематиновий сироп

 Склад: ціанокоболаміну — 0,041 г, кислоти аскорбінової — 20,0 г, феруму глюконату — 17,0 г, ароматизатора і натрію цитрату — достатня кількість, розчину сорбіту — до 1 л. Приготування: феруму глюконат розчиняють у розчині сорбіту при температурі 70 °С. Потім суміш охолоджують до кімнатної температури, після чого до неї додають ціанокоболамін і ароматизатор. Розчин доводять натрію цитратом до рН = 4,0, фільтрують, стандартизують, фасують і упаковують.

Сироп із феруму сульфатом. Склад: феруму сульфату — 135,0 г, кислоти лимонної — 12,0 г, розчину сорбіту — 350,0 мл, гліцерину — 50,0 мл, натрію бензоату — 1,0 г, ароматизатора — достатня кількість, води — до 1 л.

Приготування: феруму сульфат і натрію бензоат розчиняють у 400 мл води і змішують із розчином сорбіту, гліцерином і кислотою лимонною, розчиненою в 50,0 мл води. До отриманого розчину додають ароматизатор і воду до 1000 мл.

Сироп із піперазину адипінатом.  Склад: піперазину адипінату — 5,0 г, кислоти лимонної — 2,0 г, цукрового сиропу — 72,9 г, натрію бензоату — 0,1 г, води — 20 мл. Це прозора рідина слабо жовтого кольору, кисло-солодкого смаку, без запаху. Застосовують при ентеробіозі у дітей.

Еліксири — підсолоджені та ароматизовані водно-спиртові розчини, що містять багатоатомні спирти та активні інґредієнти.

Найбільш придатною концентрацією сахарози або сорбіту в еліксирах є 40 %-ва. Як розчинник до їх складу може входити спирт етиловий 20—30 %-вий (більш висока концентрація знижує розчинність сорбіту), а як солюбілізатор (для малорозчинних активних інґредієнтів і ароматизаторів) застосовують твін-80 (за рахунок зменшення кількості спирту).

Фенобарбіталовий еліксир. Склад: фенобарбіталу — 4,0 г, масла апельсинового — 0,25 мл, розчину амаранту — 10,0 мл, спирту етилового — 200,0 мл, гліцерину — 100,0 мл, цукрового сиропу — 600,0 мл, води — до 1 л.

Приготування: фенобарбітал розчиняють у спирті, додають гліцерин, масло апельсинове, цукровий сироп і розчин амаранту. Все перемішують і додають воду, розчин фільтрують.

Суспензії — препарати, в яких тонко здрібнена речовина диспергована у рідкому підсолодженому носії. Як загусники застосовуються: сахароза, сорбіт, натрій КМЦ, пектини. Так, введення 5—10 %-вого сорбіту запобігає тенденції коагулювання або флокулювання суспензії з алюмінію і магнію гідрооксидами (антацидні засоби) при зберіганні, навіть після заморожування і відтаювання.

Уведення ПАР від 0,1 до 0,5 % (твін-80, полісорбат-80) дозволяє прискорити час змочування дисперсної фази.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні