Ділова українська мова 1

6. Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова.  

Залежно від призначення словники переділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.

У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо.

Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними багатомовними.

Двомовні чи багатомовні – це перекладні словники.

Лінгвістичні словники бувають: тлумачні, етимологічні, орфографічні, орфоепічні, словники іншомовних слів подають історичні, фразеологічні, термінологічні, діалектні, словники мови письменників, словники власних імен та прізвищ, морфемні словники, частотні словники, словники-довідники з культури мови.

 

7. Мовний етикет. Поняття етикету. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.

Поняття етикету

Етикет – це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях.

діловий етикет – норми поведінки і спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його – співпраця і взаємопорозуміння.

Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.

Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет

Мовний етикет – це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Мовленнєвий етикет – реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження.

Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальний етикет.

 

8. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.

Основні ознаки функціональних стилів.

Мовний стиль - це "усвідомлена суспільством підсистема в системі загальнонародної мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їхнього відбору

Мовленнєвий і функціональний стиль розуміємо як сукупність прийомів відбору та сполучень мовленнєвих засобів, функціонально зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування. В українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Художній стиль - це мова художньої літератури, "особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу Головними ознаками художнього стилю є емоційність, образність, експресивність. На лексичному рівні в ньому вживається все словникове багатство української мови: слова з найрізноманітнішим лексичним значенням, різні за походженням.  

Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки. Головними ознаками наукового стилю є широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням та іншомовного походження

Показовим є членування тексту на розділи.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини. Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, 

Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації Головні ознаки публіцистичного стилю: популярний, чіткий виклад, орієнтований на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно політичної лексики: державність, громадянин, поступ, єдність, національна ідея, актуальність тощо.

Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Головні ознаки стилю: вживання слів для найменування бога та явищ потойбічного світу (Божий Син, Святки Дух, Спаситель, Царство Боже, 

Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Головні ознаки розмовного стилю: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

Епістолярний стиль - це стиль приватного листування. Головні ознаки епістолярного стилю: широке використання форм ввічливості - звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць.

 

9. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

Поняття "професійна мова" охоплює три функціональні різновиди літературної мови - офіційно-діловий, науковий, розмовний.

Обидва стилі не допускають (або майже не допускають) уживання художніх засобів мовлення, звуконаслідування слів, вигуків, питальних та окличних речень та ін. Науковий і офіційно-діловий стилі розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття. В обох стилях по можливості уникають викладу від першої особи однини ("я дослідив", "я повідомляю") і замінюють її першою особою множини або безособовими конструкціями ("було досліджено", "дослідження було проведено").

Для цих стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допомоги яких можна:

1) наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читачів до важливих фактів: слід (варто) зауважити, особливо важливо виокремити, розглянемо тепер приклад, особливу увагу треба зосереджувати, перейдемо до питання, зауважимо насамперед, тільки, аж ніяк не;

2) пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, для прикладу, як-от, приміром, зокрема, а саме, тобто, як ось, це значить, передусім, так, тільки, лише, навіть;

3) поєднати частини інформації: / (й), також, тобто, іншими словами, інше кажучи, або інакше, крім того, разом з тим, між іншим, мало того, заразом, згідно з цим, відповідно до цього, як зазначалося раніше, як про це йшлося;

4) вказати на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, ще раз, почнемо з того, що. . . , перейдемо до. . . ;

5) висловити впевненість або невпевненість: безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, беззаперечно, поза всяким сумнівом, напевно звичайно, природно, обоє 'язково, необмінно, безпомилково,

6) узагальнити, зробити висновок: у результаті можна дійти висновку, що. . . ; узагальнюючи, є підстави стверджувати; із сказаного випливає;

7) зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину і наслідки: а, але, проте, однак, не тільки, а й. . . ; всупереч положенню;

8) зробити критичний аналіз відомого або бажаного: з цієї теми уже є. . . ; автор аналізує (розглядає, характеризує, порівнює, доводить, обґрунтовує, підкреслює.

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні