Ділова українська мова 3

6. Дискусія.

Дискусія - діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат.  

Є певні вимоги до поведінки учасників дискусії:

- вони мають підготуватися до обговорення обраної теми й виявити готовність викласти свою позицію;

- кожен повинен уважно слухати інших і чути, про що саме вони говорять;

- усім бажано поводитися відповідно до загальноприйнятих етичних норм поведінки, не слід перетворювати дискусію на суперечку, не можна перебивати того, хто виступає, робити зауваження щодо особистісних якостей учасників.

щоб дискусія була корисною і сприяла ефективному розглядові порушеної проблеми, варто дотримуватися певних правил:

- не викликати в опонента стану афекту, гніву, роздратуванн;

- не принижувати гідності опонента, виявляти повагу до нього;

- не відволікати від предмета обговорення;

- не припускати звинувачень на адресу опонента;

- не використовувати психологічне тиснення на опонента;

- не використовувати "ні", особливо, коли опонент говорить "так";

- не радіти відкрито з приводу поразки опонента.

Методика проведення дискусії:

  1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє правила проведення дискусії, регламент виступів.
  2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб глядачі були навколо столу основних дійових осіб.
  3. Ведучий починає дискусію: представляє учасників і оголошує тему.
  4. Першими виступають учасники (20 хв), після чого ведучий запрошує глядачів узяти участь в обговоренні.
  5. Після дискусії ведучий підсумовує, стисло аналізує висловлювання учасників.

 

7. Візитна картка.

Візитна картка - картка для вручення під час знайомства та візиту; документ, який має певний стандарт і містить достовірну, достатню інформацію про її власника. Зазвичай таку картку виготовляють з білого тонкого матового каргону (розмір 5 х9 см), на якому друкарським способом чітко зазначено прізвище, ім'я та іншу інформацію (назву організації, посаду, адресу, телефони, номер електронної пошти тощо), яку особа хоче про себе повідомити.  

Світова практика має досвід використання візитних карток, які різняться за функційним призначенням. Найбільш поширені такі: 1.  Стандартна картка містить назву установи, прізвище, ім'я, по батькові посаду, службову адресу, телефон використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки.

  1. Картка, що використовується зі спеціальною представницькою метою, містить прізвище, ім'я, по батькові, посаду, назву організації, але адреси й номерів телефонів не зазначено. Таку візитну картку вручають, коли хочуть уникнути подальших ___контактів.
  2. Картка неофіційних намірів - прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання.
  3. Сімейна візитна картка - прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя, номер телефону

 

8. Класифікація документів.

Документ – це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну силу.

Вирізняють письмові та рукописні документи.

Письмовий документ – текстовий документ, мовна інформація якого зафіксована будь-яким видом письма.

Рукописний документ – це письмовий документ, створений способом нанесення знаків письма власноручно.

Види документів визначають за такими ознаками:

  • найменуванням (назвою) – заяви, листи, телеграми, довідки службові записки, інструкції, протоколи та ін. ;
  • походженням – службові (офіційні ) й особисті.

Службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представляють.

 Особисті документи створюють окремі особи поза сферою їх службової діяльності або виконанням службових обов'язків.

  • місцем виникнення – внутрішні та зовнішні:

Внутрішні документи мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено.

Зовнішні є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями;

  • призначенням – організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;
  • напрямком – вхідні й вихідні.

Вхідний – це службовий документ, що надійшов до установи. Вихідний – це службовий документ, який надсилають іншій юридичній чи фізичній особі.

  • формою - стандартні (типові ) й індивідуальні (нестандартні).

Стандартні – це документи, які мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення).

Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв'язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви);

  • строками виконання – звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові.

Звичайні безстрокові – це такі, які виконуються в порядку загальної черги.

Термінові – зі встановленим строком виконання. До них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). Якщо службовий документ потребує негайного виконання, передання тексту документа може здійснюватися також телефоном, телеграфом чи телефаксом.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні