Драматургія Анатолія Крима

У п’єсі Анатолія Крима «Осень в Вероне» відбувається переробка класичної трагедії на комедію. Драматурги звертаються до такого стилю викладення тексту, тому що це допомагає викривати проблеми сьогодення, такі як втрата сімейних цінностей, історії, культурна криза масової свідомості. Незважаючи на іронію, якою пронизане майже кожне слово в діалогах, насміхання чи неповаги до оригінального сюжету немає. Персонажів умовно можна поділити на тих, які були в початковій версії Шекспіра, але вже з іншою інтерпретацією, та на нових, більш типових для наших реалій. Гостро відчувається контраст між серйозністю класичних образів та буденністю сучасних.
Справді, у багатьох історіях кохання є Ромео і Джульєтта: з віку у вік зі схожими думками й почуттями у різних варіаціях. У п’єсі молоде покоління (діти живих Ромео і Джульєтти) поводить себе відповідно до класичного сюжету — лишають все заради кохання. «Юлия. Забавная у нас будет семья! Муж, помешанный на романтических историях, и рассудительная жена. Патрик (восторженно). Но кто-то же в семье должен иметь трезвую голову! Юлия. Только не я! Я сумасшедшая! Держите лестницу, милорд! Спускаюсь в рай!».
Незважаючи на визначений автором жанр — «комедія», кінець п’єси трагічний, і вся ситуація, в якій опинилася Верона, викликає лише сумні думки та співчуття. Центральною проблемою у п’єсі є бунт жителів міста проти рутинного колеса життя, яке всіх молотить у своїх жорнах.
Потрібно пам’ятати про те, що читач має бути ознайомлений з класичним текстом, який взятий за основу сучасної п’єси, для досягнення запланованого ефекту. Тільки за таких умов можна відчути, що саме автор висміює чи над чим іронізує.
Самарін А. М. , досліджуючи стратегії перекодування класики в російській драматургії на межі ХХ—ХХІ ст. , спростовує той факт, що переробка класики є свідченням настання кризи в літературі. Вектором змін тексту-зразка є підвищена психологізація, уведення прийомів самоаналізу, сповіді, посилення філософської складової, утвердження Абсолюту. [4]
Проблематика п’єси «Нелегалка» (2002) — заробітчанство жінок і, як наслідок, покинуті напризволяще діти та чоловіки, на яких чекає втрачене майбутнє. Місце дії локально змінюється: у першій частині події розгортаються в Італії, а згодом — в Україні. Характерним є для цієї драми акумулювання довгих та глобалізованих ремарок, які ніби перетікають у прозовий текст. Чоловіків драматург виводить на кін у досить невигідному світлі: люди у моральних поневіряннях у пострадянський час в Україні. У минулому вони мали інтелігентні професії, зараз — алкоголіки чи безхатченки «Костя. Спирт. Водку мы с полковником выжрали. Ты не бойся, спирт чистый». Побіжно згадується і місце України у світі.
Варто зазначити, що «реалістична драматургічна традиція на початку ХХІ ст. стає своєрідним акумулянтом “позитивної програми” для “зайвих людей” новітньої формації» — зазначає О. Бондарева.
Тут напрошується певна аналогія. Сучасна проблема нелегальних заробітчан в Україні постає і в п’єсі Василя Фольварочного «Пересаджене серце» (2005), але у ній нарощується ще й проблема незаконного продажу людськими органами.
Стилістика В. Фольварочного більш жорстка й натуралістична, порівняно з тематично й жанровою драматургією А. Крима, зокрема з його розглянутою вище трагікомедією «Нелегалка». Якщо спиратися на жанрове визначення трагікомедії, то в п’єсі А. Крима варто акцентувати саме на комедійності, тоді як у В. Фольварочного визначальною є трагедія: події, їх мотивація постають у нього переважно у трагедійному світлі.
Н. Мірошниченко зазначає, що у п’єсі В. Фольварочного «дія відбувається “тут і тепер”, але форма твору відповідна до принципів того “стабільного” застійного суспільства, яке відповідало періоду творчої зрілості покоління “мовчазних” (кінця 70-х — поч. 80-х рр. ) - реалістичність, чітка композиційна структура, принципи побудови конфлікту з різким поділом на героїв і антигероїв. . . » [3, 64]. Така ж картина характерна і для п’єси Крима А.
У п’єсі «Откуда берутся дети» А. Крим продовжує розвивати концепт покинутої людини, увиразнюючи його шляхом зображення ненародженої ще на світ особистості. Зміна життєвих пріоритетів, гостра боротьба жінок за рівні права, феміністичні рухи несуть у собі деструктивні процеси в суспільстві «Маргарита Андреевна. А она что же, бесплодная? Оксана. Вроде нормальная, но вынашивать, рожать у нее нет времени. Она бизнес не может оставить ни на минуту» [2, 367].
Варто зазначити, що Анатолій Крим надає перевагу такому жанру, як комедія. У розглянутих вище п’єсах ми можемо спостерігати, як автор пише про моральний занепад українців з посмішкою та жартами.
Таким чином, драматургія 2000-х років не стоїть на місці, демонструються нові парадигми написання п’єс, розглядаються актуальні проблеми сьогодення (нелегальні заробітчани, покинуті родини, влада грошей тощо). Стилістика набуває більш серйозного забарвлення.
Творчі імпульси драматургії спонукали А. Крима до мистецьких експериментів. Він вніс у трактування світових образів та сюжетів новий контекст: традиційні образи з відбитком часу, які наповнили цих персонажів новим змістом. Засудження сучасної політичної ситуації, влади, дії законів вбачається між рядками в кожній п’єсі.

Використана література

1. Бондарева О. Є. , Бондарева О. Міф і драма в новітньому літературному контексті поновлення структурного зв’язку через жанрове моделювання: монографія / О. Є. Бондарева, О. Бондарева. — К. : Четверта хвиля, 2006. — 512 с.
2

Крым Анатолий. Завещание целомудренного бабника: Пьесы / А. Крым. — К. : Укр. письменник, 2001. — 448 с. : илл.
3. Мірошниченко Н. Сучасна українська драматургія в контексті теорії поколінь / Н. Мірошниченко // Курбасівські читання: Наук. вісн. / Держ. центр. театр. мистец. ім. Леся Курбаса; редкол. : Н. Корнієнко (голова) та ін. — К. , 2006 — №1. — С. 64.
4. Самарін Андрій Миколайович. Стратегії перекодування класики в російській драматургії на межі ХХ-ХХІ ст. / Андрій Миколайович Самарін. — Херсон. 2011.
5. Фольварочний В. Пересаджене серце: Трагікомедія / В. Фольварочний // Сучасна українська драматургія: Альманах / Ред. кол. : В. Фольварочний (глова) та ін. / Упоряд. В Герасимчук; вступ. слово В. Яворівського. — К. : Укр. письменник, 2005. — Вип. 1. — С. 43-89.
6. Хомова О. Психологія людини в драматургії Василя Фольварочного / О. Хомова // Дивослово (українська мова й література в навчальних закладах). — 2010. — № 2. — С. 56.
7. Хомова О. Художні шукання в неореалістичній драматургії Анатолія Крима («Нелегалка», «Жага екстрему», «Євангеліє від Івана») / О. Хомова // Наукові записки Тернопіль. нац. пед. у-ту ім. В. Гнатюка. / За ред. М. Ткачука. — Тернопіль. — 2011. — Вип. 32. — С. 171—178.

1 2