Джерела адміністративного права

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та класифікація джерел   адміністративного права

2. Конституція України як першеджерело  адміністративного права

3. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Актуальність теми роботи. Становлення України як правової держави вимагає нового змісту адміністративного права.  Розвиток адміністративного права припускає розгляд поняття і видів джерел адміністративного права під новим кутом зору, оскільки в змісті та системі зазначених джерел відбуваються істотні зміни, що сприяють формуванню нового адміністративного права України.

Проблемі дослідження джерел адміністративного права присвячено досить значну кількість наукових робіт правознавців радянської доби та пострадянського періоду. Усі вони містять левову частку спільних поглядів, проте наявні і різні погляди на склад джерел адміністративного права. Враховуючи такий стан дослідження питання, існує необхідність аналізу існуючих наукових поглядів з означеної проблеми і окреслення позиції, яка б відповідала сучасному стану суспільних відносин у державі. З огляду на це, метою статті саме і є вирішення зазначеного питання.

У цьому контексті актуально розглянути джерала адміністративного права.

Об’єктом роботи є особливості вітчизняного адміністративного законодавства України.

Предметом є джерела адміністративного права.

Мета роботи –  здійснити аналіз системи джерел адміністративного законодавства.

Мета зумовлює вирішення таких завдань:

  • визначити поняття та класифікацію джерел адміністративного права;
  • охарактеризувати Конституцію України як першоджерело адміністративного права;
  • охарактеризувати Кодекс України про адміністративні правопорушення.

 

1. Поняття та класифікація джерел адміністративного права 

Адміністративне право як галузь права складається зі значної кількості правових норм, різноманітних за своїм змістом, цільовим призначенням і способом правового впливу на регульовані суспільні відносини. Починаючи вивчення адміністративного права, потрібно передусім звернути увагу на його зовнішню форму – джерела.

Джерела адміністративного права – це засіб зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм, який засвідчує їхню державну загальнообов’язковість (засоби, форми вираження й закріплення публічної волі)

На сьогодні до джерел адміністративного права відносять:

1) формалізовані вітчизняні джерела адміністративного права – Конституцію та інші закони України; підзаконні нормативно-правові акти;

2) формалізовані джерела міжнародного права – міжнародні договори; акти органів міжнародних організацій;

3) неформалізовані джерела адміністративного права – загальні принципи права; звичаї та традиції; норми моралі.

4) судові рішення – рішення Конституційного суду України; Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів; Європейського Суду з прав людини; інших міжнародних судових установ.

Для більш точного визначення змісту, функціонального призначення і ролі кожного з джерел адміністративного права, а також з метою показати цілісну систему джерел адміністративного права поділимо їх на певні групи та види, тобто скласифікуємо.

У межах правової системи джерела адміністративного права, розташовані за принципом їх ієрархічної підпорядкованості, утворюють цілісну систему. Її вертикальна структура будується таким чином, що розпорядження одних джерел права видаються на основі вищих джерел.

Чітка підпорядкованість джерел адміністративного права законодавчо закріплена, забезпечена за допомогою юридичних механізмів і має важливе соціально-політичне значення. Єдність системи цих джерел означає єдність вираженої в законі верховної волі Українського народу.

У континентальних країнах Європи, зокрема в Україні, основним видом джерел адміністративного права є нормативно- правові акти – закони, укази, постанови, накази та ін.

Нормативно-правовий акт – це письмовий документ компетентного суб’єкта владних повноважень, який містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру. Нормативно-правові акти видаються суб’єктами владних повноважень лише в певній формі й суворо в межах своєї компетенції. Юридична цінність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, який його видав. Вищими за юридичною силою є Конституція України та інші закони України.

Нормативно-правовий акт слід відрізняти від індивідуального, що є завершальним етапом правозастосування. Індивідуальний акт – це акт, що вміщує конкретний державно-владний припис, прийнятий компетентним публічним органом у результаті вирішення індивідуальної юридичної справи.

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти. Закон – це нормативно-правовий акт, що прийнятий в результаті Всеукраїнського референдуму або Верховною Радою України та регулює найважливіші суспільні відносини, виражає волю й інтереси Українського народу, має найвищу юридичну силу щодо інших актів, загальнообов’язковий для населення і держави та охороняється державною владою.

Закони мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, що передбачає такі положення:

– ніхто, крім громадян України (Всеукраїнський референдум) і Верховної Ради України, не може їх приймати, змінювати чи скасовувати;

– вони регулюють найважливіші суспільні відносини, що багаторазово повторюються;

– усі інші нормативно-правові акти мають видаватися на основі законів, і щодо їх виконання підзаконний нормативно- правий акт може бути оскаржений в адміністративному суді;

– у разі виникнення колізій між нормами Закону й підзаконного нормативно-правового акта діють норми Закону;

– тільки Верховна Рада України може підтвердити або змінити Закон у разі повернення його Президентом України при відкладному вето.

Закони як джерела адміністративного права відповідно класифікуються.

За ієрархічним статусом:

– Конституція України (Основний Закон);

– конституційні закони, які становлять основу розвитку правової системи;

– органічні закони, що конкретизують найважливіші положення Конституції України або випливають з її змісту;

– звичайні закони – з інших важливих питань суспільного життя;

– надзвичайні закони, що приймаються в необхідних випадках, передбачених Конституцією та законами України, у надзвичайних ситуаціях.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні