Економіка і мораль. Релігійні типи господарювання

На це запитання намагався дати відповідь відомий російський філософ М.  Ф.  Федоров. На його думку, господарює не індивід, а людство, причому окремі зусилля й досягнення людей підсумовуються в загальний результат людського оволодіння природою. Людина здійснює своє історичне призначення - стати володарем Всесвіту, розкриваючи його таємниці й підкоряючи їх своїй волі. В господарській праці, в підприємництві твориться загальна справа усього людства. В господарстві взагалі розкривається космізм людини, її покликання і міць; у ньому людина живе одним життям зі світом, як у потребах, так і у виробництві. Оволодіння силами природи, «регуляція природи» має для себе виправдання тільки через участь синів людських, які виконують справу Божу у всезагальному воскресінні своїх батьків. Якщо ця справа не буде звершена синами людськими, вважав М. Федоров, то вона буде звершена волею Божою в ім’я осудження тих, хто не справився зі своїм завданням.

Нагадаємо щодо цього й слова Ф.  М.  Достоєвського. Він визначив православ’я як російський соціалізм. У ньому, на думку письменника, вміщується натхнення любові й соціальної рівності, які, на жаль, відсутні у «науковому соціалізмі».

Християнство стоїть вище класової відокремленості з її обмеженістю та егоїзмом. Воно не пов’язане з якою-небудь визначеною системою господарської організації. Православ’я не стоїть на захисті приватної власності як такої, що певною мірою не притаманне католицизму. Православ’я не захищає також капіталістичної системи господарювання (як і соціалістичної). Є найвища цінність у людини, при висвітленні якої православ’я спроможне дати порівняльну оцінку різним формам господарюван­ня, - це свобода особи, правова і господарська. Найкращою з господарських форм, хоч би як її називали, є та, яка найефективніше її забезпечує.

Ісламська концепція ставлення до закону вартості. Вибір господарювання демонструє фундаментальну рису ісламського шаріату. Він є умовою формування обов’язку та відповідальності. Об’єк­том вибору є приватна власність. Вона служить основою, на якій ґрунтується вільний вибір у сфері економічної активності.

Індивід, як вважають ісламські модерністи, повинен володіти трьома правилами підприємницької діяльності: 1) правом споживання; 2) правом розпоряджатися власністю на свій розсуд; 3) правом вкладання її в підприємницькі структури з метою збіль­шення її обсягів. За ісламською традицією виділяють два види прибутку: від праці та від капіталу. Людина примножує своє багатство приватною працею або шляхом участі свого капіталу в праці іншого. З позицій мусульманських теологів, мудрий божественний законодавець дозволяє отримувати прибуток з капіталу. Виробничі відносини, вважають вони, повинні будуватися на такій основі: по-перше, оцінка живої праці й оцінка капіталу як накопиченої праці; по-друге, допускається сумісна участь цих елементів виробництва в сільському господарстві. В цьому плані є законним (за шаріатом) як прибуток від праці, так і прибуток від вкладення в бізнес капіталу.

Проте ще й у наш час серед мусульманських бого­словів точиться полеміка щодо припустимості чи гріховності створення в мусульманських країнах банківської системи. Ця полеміка пов’я­зана з тим, що, з одного боку, існує заборона стягувати позичковий відсоток («рібу»), а з другого боку - заборона на змертвіння капіталу. Шлях розв’язання цього конфлікту ще у 1899 р. вказав Муфтій Мухам Або (Єгипет): на його думку, банківські внески і стягування з них відсотків не є богохульним лихварством.

Буддизм і його зв’язки з господарською діяльністю. Буддизм дуже поширений у країнах Далекого Сходу, Південної і Південно-Східної Азії. В країнах СНД ця релігія поширена серед бурятів і калмиків.

Буддистська економіка ґрунтується на простоті й відсутності будь-якого примусу. Для європейського бізнесмена буддійський спосіб життя здається чудом через дивовижну раціональність його моделі: винятково малі витрати і задовільні результати. Голов­ним для буддизму є не вибір між економічним зростанням і традиційною стагнацією бізнесу, а вибір своєрідного «середнього шляху», «проміжної економіки» між матеріальною забезпеченістю та традиційною духовністю. Буддистам здається вкрай неекономічним і нераціональним складний покрій європейського одягу, добірний інтер’єр у сучасній квартирі, витончений кухонний посуд, столове приладдя та багато інших атрибутів європейського способу життя. В основі буддійської економіки, як і в основі проміжної, спрощеної технології, лежить виробництво товарів з місцевих матеріалів і для місцевого споживання. Безрозсудна експлуатація природних багатств, вважають буддисти, є актом насильства над природою, яке веде до насильства над людьми, тобто буддійська економіка максимально екологічна.

У ряді сект буддизму, як, наприклад, в японській секті «Cенсю», що названа буддійським протестантизмом, догматичний бік релігії відійшов на другий план, а на перший план виступило «приземлення» реформ цієї найстародавнішої релігії. У такому вигляді вона стає ближче до селянства і нижчих прошарків військових. Інші різновиди буддизму (хоккесю, ніссінсю) поширені серед ремісників і крамарів. Однак найвище соціальне становище в буддійському суспільстві посідає не бізнесмен, а заглиблений у себе «саядо», що займається самоспогляданням: перед ним падають ниць і бізнесмен, і університетський професор, і міністр. Буддизм на практиці гальмує зростання національної буржуазії, майнове розшарування сільських жителів, пролетаризацію їхніх низів, поповнення найманої армії праці. Опинившись у скрутному становищі, буддист не бажає люмпенізуватися, а йде у монастир, де може отримати мінімально необхідне для підтримки свого життя і людської гідності.


Література 

Бродель Ф. Время мира: В З-х т. - М. : Прогресс, 1992.

Булгаков С. Философия хозяйства. - М. : Наука, 1990.

Вебер М. Избранные произведения. - М. : Прогресс, 1990.

Вебер М. Избранное. Образ общества. - М. : Юрист, 1994

Комаров В. Д. Социальная экология: Философские аспекты. - Л. : Наука, 1990.

Маркс К

Економічно-філософські рукописи 1844 р. / Маркс К. , Енгельс Ф. Твори. - Т. 42.

Моисеев Н. Н. Пути к созиданию. - М. : Республика, 1992.

Печчеи А. Человеческие качества. - М. : Прогресс, 1985.

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. - К. : Основи, 1988. - Розд. 5-7.

Рих А. Хозяйственная этика. - М. : Посев, 1996.

Русская философия собственности, ХVII-ХVIII вв. , / Исупов К. , Савкин И. - СПб. : Ганза, 1993.

Сорокин П. Человек, цивилизация, общество. - М. : Республика, 1990.

Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. - М. : Политиздат, 1992.

Сахаров А. Д. Мир, прогресс, права человека. - Л. : Советский писатель, 1990.

Татеиси Кадзума. Вечный дух предпринимательства. Практическая философия бизнесмена. - К. : Укрзакордонвизасервис, 1992.

Філософія: Підручник / Зінченко Г. А. та ін. - К. : Вища школа, 1995. - Розд. 10.

Фридман М. , Хайек Ф. О свободе. - Мн. : Полифакт-Рефе­рендум, 1990.

Хесле В. Философия и экология. - М. : Республика, 1991.

Хейне П. Экономический образ мышления. - М. : Новости, 1992.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. - М. : Республика, 1991.

1 2