Електронний підручник, як засіб навчання у вищій школі

5. Енциклопедія як конструктивний елемент електронного підручника

Енциклопедія - це базова форма електронного підручника. На змістовному рівні термін енциклопедія означає, що інформація, сконцентрована в електронному підручнику, має бути повною і навіть надмірною стосовно стандартів освіти. Адже вона повинна задовольнити кожного з тих, хто до неї звернеться. Природно, що інформація має бути представлена в адекватній формі. Для електронних енциклопедій характерний відповідний сервіс: посилання, закладки, можливість повтору анімацій і звукових записів, пошук за ключовими словами і так далі.

 

6. Задачник як конструктивний елемент електронного підручника

Задачник. На нашу думку, це найважливіша форма електронного підручника. Задачник в електронному підручнику найприродніше здійснює функцію навчання. Термін «задачник» не повинен вводити в оману. Задачник може бути і з гуманітарних дисциплін. Головне в електронному задачнику - дозована допомога. Студент отримує саме ту і лише ту навчальну інформацію, яка необхідна для вирішення конкретного завдання. Головна проблема - підбір завдань, які перекривають весь теоретичний матеріал. При підборі завдань доводиться вирішувати суперечливу оптимізаційну проблему. З одного боку, кожне завдання повинне розкривати або гарантувати через дозовану допомогу засвоєння певного теоретичного матеріалу і бути під силу кожному з тих студентів, на яких розрахований електронний підручник. З іншого боку, кількість завдань не повинна лякати студента і не позбавляти його такої важливої упевненості у власних силах. Формування якісного електронного задачника під силу тільки методистам найвищої кваліфікації.

 

7. Авторське середовище як конструктивний елемент електронного підручника

Авторське середовище. Електронний підручник має адаптуватися до навчального процесу. Тобто дозволяти враховувати особливості конкретного ВНЗ, конкретної спеціальності, конкретного студента. Це забезпечується надмірністю навчальних матеріалів, яка дозволяє викладачеві прокласти необхідну траєкторію, що визначається обраною стратегією навчання. Проте досвід показує, що творчо активні викладачі хочуть самі формувати навчальні матеріали електронного підручника. Для цього необхідне відповідне авторське середовище. Таке середовище, наприклад, забезпечує включення додаткових матеріалів в електронну енциклопедію, дозволяє поповнювати задачник, готувати матеріали і методичні посібники з предмета. Фактично це подібність інструмента, за допомогою якого створюється сам електронний підручник. Але такий інструмент повинен, в принципі, бути доступний методистові і викладачам різних спеціальностей (не тільки викладачу інформатики).

 

8. Креативне середовище як конструктивний елемент електронного підручника

Креативне середовище

Сучасні електронні підручники повинні забезпечувати творчу роботу студента з об’єктами і з моделями систем взаємодіючих об’єктів. Саме творча робота, краще в рамках проекту, сформульованого викладачем, сприяє формуванню і закріпленню комплексу навичок і вмінь у студента. З погляду програміста, креативне середовище є однією з найбільш трудомістких складових частин електронного підручника. Дуже складно вирішити проблему інтерфейсу креативного середовища. Тут потрібні і талант, і знання, і майстерність. Адже вивчення інтерфейсу креативного середовища не має бути додатковим бар’єром, який несподівано виникає перед викладачем і студентом. Креативне середовище дозволяє організувати колективну роботу студентів над проектом.

 

9. Невербальне середовище як конструктивний елемент електронного підручника

Невербальне середовище. Традиційно електронні підручники вербальні за своєю природою. Вони викладають теорію в текстовій або графічній формі. Це є спадщиною поліграфічних видань, вербальних за своєю природою. Ми вважаємо, що вербальні методи викладу інформації після певного порогу призводять до перевантаження студента. Адже він повинен спочатку засвоїти систему словесного кодування знань, запам’ятати інформацію, що описує знання в закодованій формі, розкодувати знання і навчитися застосовувати його для вирішення проблем, спочатку навчальних, а потім і реальних. При цьому дуже багато сил і часу витрачається на засвоєння словесних описів знань і навичок. Сучасні комп’ютерні технології дозволяють істотно спростити цю роботу для студента. Так в електронному підручнику можливо реалізувати методичний прийом «роби як я». При цьому багатослівні інструкції замінюються конкретними діями над об’єктом вивчення. Хочеться підкреслити, що мова йде не про ілюстрації у формі відео- або кінофрагментів, а саме про спільну діяльність викладача і студента. Подібного роду невербальні середовища тільки з’являються, але за ними велике майбутнє. Таке середовище наділяє електронний підручник рисами живого викладача.

Перераховані «архітектурні» форми частково реалізовані в електронних підручниках із різних дисциплін. Однак усе залежить від задуму «архітектора» електронного підручника. «Архітектор» повинен володіти знаннями про сутність і можливості електронних підручників. Успіх електронного підручника залежатиме від того, як він «впишеться» в «ландшафт» існуючої системи.

 

10. Етапи розробки електронного підручника

На першому етапі розробки електронного підручника доцільно підібрати як джерела такі друкарські й електронні видання, які:

  • відповідають стандартній програмі;
  • лаконічні і зручні для створення гіпертекстів;
  • містять велику кількість прикладів і завдань;
  • мають зручність форматів.

На другому етапі укладення договорів з отриманого набору джерел відбираються ті, які мають оптимальне співвідношення ціни й якості.

На третьому етапі розробляється зміст, тобто проводиться розподіл матеріалу на розділи, що складаються з модулів, мінімальних за об’ємом, але замкнутих за змістом, а також складається перелік понять, які необхідні і достатні для оволодіння предметом (дво- або трирівневий індекс).

На четвертому етапі переробляються тексти джерел відповідно до змісту, індексу і структури модулів; виключаються тексти, що не увійшли до переліків, і пишуться ті, яких немає в джерелах; розробляється система контекстних довідок (Help); визначаються зв’язки між модулями та іншими гіпертекстовними зв’язками. Таким чином, готується проект гіпертексту для комп’ютерної реалізації.

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні