Етикет гостинності

Гостинність є не тільки одним із засобів неформального спілкування людей, а й формою захисту людини, що потре­бує притулку, тепла і турботи, виявом співчуття, співпережи­вання, милосердя, розуміння і порозуміння.

Порушення законів гостинності як із боку хазяїна дому, що відмовився прийняти людину, котра прохає про захисток і нічліг, так і з боку гостей, що образили своїм недостойним поводженням святість його оселі, що їх зігріла, за всіх часів вважалося найтяжчим порушенням моралі й моральності, ка­ралося суспільним осудом, презирством до того, хто не за­хотів дотриматися звичаїв і традицій предків.

Звичай гостинності, грунтований на принципах і нор­мах загальнолюдської моралі й моральності, за наших ча­сів істотно змінився у своєму церемоніальному, ритуаль­ному плані, втім, значення свого не втратив. У гості один до одного люди йдуть і приїжджають навіть із далеких країн не тільки за особливим викликом, запрошенням, а й тоді, коли відчувають цілком природну потребу завітати до дру­зів, рідних, близьких.

Умовно оселі можна розподілити на відкриті й закриті. До відкритих належать ті, де гості бувають якщо не щодня, то раз на тиждень обов´язково. Приходять сюди й у справах і без діла: поспілкуватися, обговорити наболілі питання, по­радитися, поділитися радістю або сумом, просто випити ка­ви або чаю, дізнатися де що робиться, що нового у світі. І тут не постає питання, як краще прийняти гостя: пригоща­ють його тим, що є в домі, влаштовують на нічліг, виходячи з наявних можливостей, часом гість самостійно обслуговує се­бе, якщо господарі зайняті й не можуть приділити йому до­статньої уваги.

У тих випадках, коли у відкритому домі готується урочис­тий прийом із приводу знаменної події або дати, трудність найчастіше полягає в тому, що визначити заздалегідь точну кількість гостей майже неможливо: можуть прийти не клика-ними, не очікуваними, але бажаними всі друзі родини. У та­ких домах, як то кажуть, усе не за правилами, але чомусь саме вони приваблюють особливою відкритістю, теплом, доб­розичливістю і сердечністю.

Буває й таке, що ви прийдете у відкритий дім без пода­рунка і квітів, проте нікому не спаде на думку погано про вас думати, але якщо вам поталанить знайти що-небудь дуже цікаве й дефіцитне, ви обов´язково понесете такий гости­нець саме в цей дім. Як правило, про жоден етикет тут не думають, він тут природний, усе йде цілком відповідно до заведеного порядку й усталених звичаїв і традицій.

У закритих домах гості бувають не дуже часто. У таких домах переважно збираються з приводу якихось урочистих днів, ювілеїв, круглих дат. Приймають у закритих домах да­леко не всіх, а лише тих, кого заздалегідь запрошено, тому склад гостей і форму запрошення тут обмірковують вельми грунтовно.

Приймають гостей у різних країнах і в різних народів по-різному. Так, у Середній Азії запрошують на плов, у Си­біру — на пельмені, на Волзі — на юшку, в Україні — на борщ і вареники, на Кавказі — на шашлик. У різних країнах існують специфічні частування і звичаї гостинності, що від­бивають їхній спосіб життя, звичаї, традиції. Навіть запро­шення на чай і ритуал чаювання в усіх народів різні. Ясна річ, усі правила етикету всіх часів і народів не засвоїти, та якщо виявити до хазяїв достатню увагу й інтерес, можна легко адаптуватися в будь-якій ситуації.

Особливу царину міжнародного ритуалу становлять дипло­матичні прийоми як різновид спілкування. З огляду на конкретні умови й обстановку, дипломатичні прийоми передбачають такі церемоніали, як келих шампанського, сніданок, ленч, чай, жур­фікс (фр.  jour fixe — певний день тижня для прийому гостей), коктейль, а ля фуршет, обід, вечерю на честь прибулого гостя.

Існують прийоми з відповідними програмами: перегляд кінофільму, музичні й літературні вечори, зустрічі для ігор, товариські зустрічі й вечори дружби, що також супроводжу­ються легким частуванням і відповідними напоями

Головною умовою будь-якої гостинності є взаємна ввіч­ливість і доброзичливість гостей і хазяїв, тому з боку й тих, й інших потрібні певні зусилля, щоб принести один одному мак­симальне задоволення, причому задоволення не тільки й не стільки від їжі та напоїв, скільки від змістовного й цікавого спілкування, взаємної уваги та порозуміння. Досягти цього можна за умови, якщо заздалегідь налаштувати себе на оп­тимістичний лад стосовно зустрічі з цікавими, приємними та шановними людьми,

Готуючись до прийому гостей, бажано прибрати дім, про­думати програму зустрічі й форму частування, узгодити свої бажання і можливості. Не завадить також заздалегідь по­дбати про власний зовнішній вигляд. Святковість обстановки певною мірою залежить від нарядності приміщення, що до­сягається за допомогою живих квітів, від ошатності й охай­ності господарів, котрі зустрічають гостей із посмішкою. Чи здороватися за руку, чи цілуватися залежить від характеру відносин, що склалися раніше, близькості й тривалості друж­ніх стосунків.

Інтелігентні люди знають, що приходити в гості належить у призначений час або з дуже невеликим запізненням і в максимально охайному й ошатному вигляді. Прийти в дім із квітами — це завжди добре. Тим, хто прийшов раніше, мож­на запропонувати подивитися часописи, художні альбоми, послухати музику, а також безалкогольні напої, соки, кок­тейлі. Якщо ж гості — старі знайомі, то жінки можуть запро­понувати хазяйці свою допомогу. Проте змушувати гостя чис­тити картоплю або цибулю не варто. Найтрудомісткішу ро­боту господарі зазвичай виконують самі.

У ситуації, коли гості, що зібралися на свято, не знайомі між собою, господарі мають представити їх один одному. Можна, звісно, й самому назвати себе, якщо господарі з якихось причин не зробили цього.

Перебуваючи у гостях, не слід привертати до себе за­надто велику увагу, хоч би якою "великою" і "знатною" лю­диною ви себе вважали. Вміння слухати інших гостей і не зловживати їхньою увагою — неабияка чеснота кожного.

Якщо гостей запрошують до святкового столу, то на­самперед розсаджують жінок так, щоб їм було зручно і щоб було кому їм услуговувати. Господарям не слід забу­вати про серветки, їх звичайно кладуть на коліна, щоб збе­регти від прикрих випадків костюм або сукню, а паперові залишають біля столового прибору. За столом не варто розмовляти, не проковтнувши попередньо їжу. Виховані люди не дозволяють собі розповідати старі й вульгарні анекдоти, намагаючись у такий спосіб розважити присутніх.

Можна заздалегідь підготувати якусь кумедну історію, якої ніхто не знає.

Якщо відомо, що під час застілля вам доведеться вийти до телефону, варто сісти так, щоб якнайменше турбувати сусідів. Хазяйці належить сидіти в такому місці, щоб будь-якої миті можна було вільно вийти й повернутися до столу, не привертаючи до себе особливої уваги гостей.

Коли під час вечірки заплановано перегляд аматорських фільмів, слайдів, прослуховування музичних і літературних творів, то організувати це бажано заздалегідь і не змішувати духовну їжу з тілесною, розділивши їх у часі. Наприкінці ве­чірки виховані люди не забувають люб´язно попрощатися з господарями й подякувати їм за гостинність.