Етикет гостинності

Візит у гості

Як уже зазначалося, ходять у гості та прий­мають у себе гостей із різних причин: щоб поспілкуватися, порадитися, відсвяткувати якусь подію. І це природно. Люди пізнають один одного не заради пустопорожньої цікавості. До цього спонукає їх саме життя. Результати такого пізнан­ня — річ надзвичайно важлива.

Гостинність — це привітний прийом. Проте завжди лю­ди, що забігають один до одного на вогник, ділилися на кликаних і некликаних гостей. Кликаним гостям усі раді. Не­кликані — це ті, що приходять невчасно, порушують усі ваші плани, а також ті, кого ви просто не хотіли б бачити в себе вдома. Що тут можна вдіяти?

Існує чимало перевірених, випробуваних способів позбу­тися некликаного відвідувача. І ваше сумління при цьому може бути цілком спокійне: хто з´явився без запрошення, не має ні на що сподіватися.

За правилами етикету, ходити в гості без спеціального запрошення або, принаймні, без попередження неприпусти­мо. Виняток може становити тільки одне: якщо ви з огляду на сталі стосунки можете ходити один до одного без жодних церемоній, як то кажуть "запросто". Але якщо вам необхідно зайти до когось у справах, то варто попередити, що ваш візит буде діловим, на гостинність ви не розраховуєте й за­сиджуватися не збираєтеся.

Французька приказка говорить: "З´являйся з візитами без попередження, якщо хочеш, щоб про тебе погано думали". Несподіваний візит завжди спричинює занепокоєння. Візит без попередження припустимий лише у випадках крайньої потреби. Не варто обманюватися ввічливістю хазяїв. Але як­що ви вже прийшли, то краще зайти, поговорити й дуже швидко попрощатися, не приймаючи запрошення залиши­тися на сніданок (обід або вечерю).

Необхідно помічати дрібні деталі в поведінці господарів, які можуть красномовно засвідчити, що гість прийшов невчас­но. Спостережлива людина, яка вміє дивитися і бачити, помі­тить крім особливо наочної міміки масу характерних моментів: хазяїн присів на край стільця; хазяйка неспокійно поглядає вбік кухні; теребить каблучку на пальці; несвідомо пристукує ногою; господарі дозволяють вам говорити, але на сказане майже не реагують; не ставлять жодних запитань; не шукають теми для розмови (хіба що зауважують, що вкрай "затуркані"); хазяїн гасить наполовину викурену сигарету й одразу бере наступну; коли гість починає прощатися, господарі помітно по­жвавлюються і виявляють особливу сердечність.

Якщо ви двічі постукали або подзвонили у двері, але вам ніхто не відчиняє, не варто наполягати далі, краще спокійно підіть, не перевіряючи, чи насправді хазяїв немає удома.

Якщо вас запросили в гості, безтактно відповідати: "Дя­кую, якось завітаю". Це неввічливо. Буде краще, подякувавши, запитати: "Коли буде зручніше зайти до вас?" Пообіцявши, не­одмінно попередньо зателефонуйте. Не заведено забігати на­віть на хвилинку в ті часи, коли обідають або вечеряють.

Виховані люди не спізнюються, якщо домовилися зібра­тися на якийсь певний час. Найгірше, якщо ви взагалі не прийшли, коли на вас чекали. Мало того, що ви зіпсували приятелям настрій, ви ще змусили їх дарма змінити свої пла­ни. Якщо це повториться ще раз, стосунки між вами можуть зіпсуватися

Якщо ви спізнюєтеся або взагалі не можете прий­ти, сповістіть про це заздалегідь.

Правила пристойності та ввічливості вимагають після пер­шого візиту надіслати відповідне запрошення впродовж тижня, у крайньому разі в найближчі два-три місяці. Якщо немає умов для прийому гостей у своїй квартирі, можна, наприк­лад, запросити їх у ресторан, кафе, театр, а якщо у вас є авто, — на пікнік.

Сказане не стосується юнака, котрий часто буває в домі своєї приятельки. Але він має бодай іноді принести квіти її матері, допомогти в чомусь її батькові.

У сім´ї часом виникають розбіжності стосовно того, чи може хтось із подружжя прийняти запрошення й піти в гості без іншого (найчастіше таке трапляється серед товаришів по службі).

Таке запрошення припустиме, тим паче, що воно може бути одноразовим. Але якщо це трапляється часто, то мож­на відмовитися, пояснивши: "Цей вечір я маю присвятити сім´ї" (це буде сигналом, що занадто часті запрошення од­ного з подружжя небажані).

Спізнюватися на обід, на звану вечерю більш як на 10 хвилин непристойно. Ще гірше — достроковий прихід. Тому краще приходити у призначений час.

Що принести в дім, куди нас запросили? Якщо це не торжество з нагоди дня народження, цілком доречно нічого не приносити. Можна принести солодощі дітям, а господи­ні — квіти.

Що робити жінці, якщо в гості вона прийшла із сумкою? Краще залишити її на туалетному столику. За стіл потрібно сідати без сумки, бо на колінах вона заважатиме, а якщо її прилаштувати на спинці стільця, може впасти. Якщо гостя не бажає розставатися із сумкою, можна поставити її на під­логу біля свого стільця.

Якщо за вечерею зустрічаються 4-6 осіб, варто почека­ти, коли господарі вкажуть кожному його місце. На багато­людній вечері можна сісти за власним вибором.

Приймаючи запрошення, нетактовно запитувати: "А хто ще буде?" Якщо хазяїн визнає за необхідне, він сам скаже. Якщо в гостях присутня неприємна для вас людина, не помітити її, не привітатися з нею означатиме бути нечемним до хазяїв.  

Правила поведінки в гостях

Прийшовши в гості, інтелігент­на людина не ввійде в дім (квартиру) із запаленою сигаре­тою; не буде старанно і довго витирати ноги в передпокої — це роблять на сходовій площадці або в коридорі перед вхо­дом у квартиру, спочатку привітає хазяйку і хазяїна дому, а вже потім злегка поклониться незнайомим їй людям. Якщо вам відчинять двері не господарі, а хтось незнайомий, ви маєте привітатися з ним і запитати хазяїна або хазяйку: "Доб­рого дня, чи вдома Микола Миколайович?" Або: "Добрий вечір! Чи можу я бачити Марію Миколаївну?" Якщо в перед­покої опинилося кілька людей, то чоловік, входячи в кімнату, має пропустити жінку (жінок), старших, а потім входити сам (хазяїн входить останнім). Чемна людина не сяде за стіл, поки не дістане запрошення (за правилами етикету першою за стіл сідає господиня); не дозволить собі засиджуватися в гостях; не помічатиме порушень правил етикету з боку гос­подарів — помилка може трапитися з кожним; жодним чи­ном не виявить, якщо її щось засмутило, навіщо псувати на­стрій гостям; не дозволить собі безцеремонності (наприк­лад, вимагати якісь напої, улюблені страви чи музику); про свої смаки говоритиме тільки тоді, коли запитають, і не спе­речатиметься, якщо її смаки не збігаються зі смаками хазяїв або гостей; не припуститься у дискусії (спорі) нетактовних виразів на кшталт: "Це нікуди не годиться, бо це погано".

Переїхавши в інше місто, область, людина має влучно вибрати час для візиту, щоби відвідати знайомих, родичів, а також колег, із якими працюватиме. Найкраще завітати в су­боту або в першій половині дня в неділю, домовившись по­передньо по телефону.

Якщо знайомий зволікає із візитом у відповідь, не слід надавати цьому великого значення. Темп і ритм нашого життя не завжди вможливлюють чітке дотримання всіх фор­мальностей.

Зазвичай у домах, де вам доводиться часто бувати, ви почуваєтеся невимушено. Проте вихована людина й у цьому випадку намагатиметься дотримуватися узвичаєних правил поведінки. Добре, якщо правила етикету і гарного тону вхо­дять у звичку, стають другою натурою.

1 2 3 4 5