Геофізичні прояви небезпек в Україні

План

1. Геофізичні прояви небезпек в Україні

2. Природні пожежі

Література     

 

1. Геофізичні прояви небезпек в Україні

Згідно з аксіомою про потенційну небезпеку будь-яка діяльність людини характеризується певною імовірністю прояви небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує. Кожен з нас вже не раз мав змогу переконатись в достовірності цього твердження. В процесі життєдіяльності людину постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідки впливу – одне з основних завдань БЖД.

Небезпека (danger) – це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі життєдіяльності людини нараховує понад 150 назв, то виникла необхідність у створенні їх класифікації. На сьогодні чіткого поділу небезпек за відповідними ознаками ще не існує, тому в загальному їх класифікують:

– за сферою (джерелом) походження: природна, техногенна, соціальна та ін. ;

– за часом прояву: імпульсні, кумулятивні;

– за локалізацією: пов’язані з космосом, атмо-, гідро-, літосферою;

– за наслідками: захворювання, травми, смертельні випадки, аварії, пожежі;

– за збитками: соціальні, екологічні, технічні та ін. ;

– за сферою прояву: побутова, виробнича, спортивна тощо;

– за структурою: прості, складні, похідні;

– за характером дії на людину: активні та пасивні (останні активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, що наражається на гострі, ріжучі нерухомі елементи, ями, ухили, нерівності поверхні тощо).

Необхідно також розрізняти потенційні та реальні небезпеки. Зокрема, потенційно небезпечними в сучасному помешканні є газова плита, електроприлади (телевізор, холодильник та ін. ), медикаменти в аптечці, пожежонебезпечні рідини, що використовуються в побуті тощо. Однак наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Потрібна причина (умова), при якій потенційна небезпека переходить в реальну, своєрідний “пусковий механізм”. Тому тріада “небезпека – причина – небажаний результат” – це логічний процес розвитку, що реалізовує потенційну небезпеку в реальну загрозу чи наслідки.

Слід зазначити, що небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона. На рис. 1. 1 наведено графічні варіанти взаємного розташування зони перебування людини та небезпечної зони.

Рисунок 1. 1 – Графічні варіанти взаємного розташування небезпечної зони 1 та зони перебування людини 2

Повну безпеку (відносно повну) гарантує лише І варіант. Наприклад, дистанційне керування технологічним процесом

При варіанті ІІ небезпека існує лише у випадку (місці) суміщення зон 1 та 2. Оскільки людина в такому місці знаходиться, як правило, короткочасно (спостереження, огляд, невеликий ремонт і т. п. ), то під небезпечним впливом вона може опинитись лише в цей період. Варіант ІІІ характеризується найбільшою небезпекою. У варіанті IV небезпека виникає тільки у випадку порушення цілісності засобів захисту 3, як правило, індивідуальних.

Таким чином, найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

– небезпека реально існує;

– людина знаходиться в зоні дії небезпеки;

– людина не має достатніх засобів захисту.

Ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину залежить від об’єктивних та суб’єктивних чинників. До об’єктивних чинників належать регіонально-геологічні, природно-кліматичні, рівень техногенного навантаження, агресивність зовнішнього середовища та ін. Суб’єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення рятувальних служб тощо.

Робота за оцінкою геолого-тектонічних умов і сейсмічної небезпеки особливо важливих об'єктів в Україні (Чорнобильська АЕС, об'єкт "Укриття", Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС, каскад Дніпровських ГЕС| і ін. об'єктів) окрім Запорізької АЕС, були виконані в тій чи іншій мірі в 90-і роки минулого століття. Методичні підходи, на основі яких виконувалися ці роботи, відображені в цілому ряду публікацій.

Схематично виконання робіт по загальному сейсмічному районуванню або оцінці сейсмічної небезпеки для майданчика особливо важливого об'єкту зводиться до наступного:

  1. Виявляються і оцінюються основні сейсмоактивні зони в радіусі 250-500 км. від майданчика об'єкту. Застосовуються розрахункові методи оцінки їх сейсмічної дії на майданчик. Вивчаються макросейсмічні відомості про реальний прояв сейсмічних дій від основних видалених сейсмо-небезпечних зон на досліджуваній території.
  2. Організовується мережа з 4-10 сейсмологічних станцій для вивчення як місцевої, так і видаленої сейсмічності, в течію не менше 2-3 років.
  3. На основі комплексного аналізу сейсмологічної інформації будується звідний каталог землетрусів для досліджуваної території і прилеглих регіонів.
  4. Проводиться комплекс польових геолого-геофізичних і сейсмологічних робіт по складанню на єдиній методичній основі набору карт відповідного масштабу (1:200000-1:1000000), для подальших сейсмотектонічних побудов.
  5. Створюється база геолого-геофізичних і сейсмологічних даних. На її основі виділяються геолого-сейсмологічними методами сейсмогенеруючі структури - потенційні зони ВІЗ. Будується карта сейсмотектоніки.
  6. На базі карти сейсмотектоніки будується карта зон ВІЗ, а на основі формалізованих і геолого-сейсмологічних методів оцінюються сейсмологічні параметри виділених зон.
  7. Складається карта сейсмічного районування досліджуваної території і оцінюється фонова сейсмічна небезпека для ПЗ| (проектний землетрус) один раз в 100 років, МРЗ (максимально розрахунковий землетрус) 1 раз в 10000 років.
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні