Григорій Силович Костюк

Григорій Силович Костюк (1899-1982) – видатний український психолог, доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН СРСР, засновник і перший директор Інституту психології України (1945-1972), що нині носить його ім’я. Широко відомий у вітчизняній та світовій психології своїми дослідженнями теоретико-методологічних основ психології, психологічних проблем мислення та розумових здібностей, обгрунтуванням принципу розвитку в психології, розробкою теорії і практики педагогічного керівництва психічним розвитком особистості, професійного становлення особистості, питань історії психологічної науки тощо.

Виходець з простої селянської родини, Г. С. Костюк уже в 19 років почав працювати вчителем у рідному селі Могильному (нині Гайворонського району Кіровоградської області). Навчаючись (з 1920 по 1923 р. ) на філософсько-педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти, він водночас викладає математику в школі, згодом завідує дослідною школою Наркомату освіти УРСР, проводить там дослідження з психології навчання й розвитку учнів, публікує їх результати. І відразу ж, у перших своїх працях, порушує принципові питання, актуальні і в теоретичному, і в практичному відношенні. Базуючись на аналізі великого емпіричного матеріалу, молодий науковець ставить під сумнів поширену на той час думку про те, що показники розумових здібностей кожної дитини незмінні, розкриває провідну роль умов, у яких відбувається психічний розвиток підростаючої особистості.

Прийшовши до психологічної науки з учительської ниви, Григорій Силович протягом усієї своєї наукової діяльності підтримував тісний зв’язок із школою, добре знав її проблеми й потреби. Постійні спостереження за дітьми й спілкування з ними, проведення спеціальних експериментів, ретельне вивчення надбань світової психології та споріднених з нею наук, широка ерудиція в найрізноманітніших галузях знань, від математики до музики, – усе це, помножене на гострий аналітичний розум і опліднене високою ідейністю та людяністю, дало Г. С. Костюкові змогу досягти великих наукових звершень.

Талановитий експериментатор і теоретик, він рано виявив також організаторські здібності. У тридцяті роки Костюк очолює кафедру психології Київського педагогічного інституту і психологічний відділ Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Веде активну викладацьку роботу, здійснює ґрунтовні дослідження, друкує чимало статей, працює над першим на Україні підручником з психології для вузів. Цей підручник, з 20 розділів якого 16 написав Костюк, вийшов друком у 1939 р.

Підручник перевидавався у 1941, 1955, 1961, 1968 рр. , як правило, у поновленому, доопрацьованому вигляді, і щоразу його відповідальним редактором і основним автором був Костюк. У 1976 р. за редакцією Г. С. Костюка опубліковано посібник з вікової психології. Високий науковий рівень, чіткість ідейних позицій, ясність викладу – ці риси Костюко-вих підручників належно оцінені фахівцями й педагогічною громадськістю.

У роки Великої Вітчизняної війни Г. С. Костюк, на той час уже професор, завідує кафедрою педагогіки і психології Сталінградського педінституту, у складі добровільної протипожежної дружини бере участь у захисті міста; пізніше викладає в Об’єднаному українському університеті, який працював під час війни у Кзил-Орді (Казахська РСР). Після звільнення Києва від фашистів Григорій Силович повертається на Україну й знову натхненно працює на тих самих посадах, що й до війни.

У жовтні 1945 р. за ініціативою Г. С. Костюка створюється Науково-дослідний інститут психології УРСР. Під його керівництвом (протягом 27 років) ця установа стала важливим осередком психологічної думки, кузнею психологічних кадрів, центром координації наукової діяльності українських психологів. Здобули визнання наукової і педагогічної громадськості проведені в інституті дослідження: в галузі формування особистості (П. Р. Чамата, П. Г. Саприкін, Т. В. Рубцова, О. І. Жаворонко, М. Й. Боришевський, В. К. Котирло та ін. ), розвитку мислення й уяви (Т. В. Косма, Л. К. Балацька, М. В. Вовчик-Блакитна, Н. М. Стадненко та ін. ), розвитку мовлення в нормальних і аномальних дітей (О. М. Раєвський, О. І. Синиця, Б. Ф. Баєв, А. М. Гольдберг та ін. ), психології учбової діяльності та програмованого навчання (О. В. Скрипченко, Л. М. Проколієнко, М. І. Алексеєва, Ю. І. Машбиць та ін. ), психології праці й трудового навчання (Є. О. Мілерян, В

В. Містюк, В. О. Моляко, Б. О. Федоришин та ін. ), психофізіологічних факторів ефективності учбової діяльності (Р. І. Тамуріді, М. Ю. Малков, О. Т. Губко та ін. ), соціально-психологічних проблем педагогічного колективу (Р. X. Шакуров та ін. ), історії психології (П. М. Пелех та ін. ). У найтіснішому контакті з Інститутом психології УРСР й особисто з Г. С. Костюком працювали психологи інших міст республіки, а також київських вузів. Зокрема, у Харкові успішно розробляли проблеми психології пам’яті П. І. Зінченко, С. П. Бочарова, П. Б. Невельський, Г. К. Середа та ін. , проблеми психології навчання – Ф. Г. Боданський, В. В. Рєпкін та ін. Сприйняття часу плідно вивчав Д. Г. Елькін в Одесі, питання психології спорту і контрольну функцію психіки – Я. І. Цурковський у Львові та М. Р. Богуш у Київському інституті фізкультури; проблеми психології вчителя – Д. Ф. Ніколенко в Київському педагогічному інституті ім. О. М. Горького, проблеми історії психології та психології творчості – М. К. Година у Львові та В. А. Роменець у Київському університеті.

Організуючи дослідження, що мали безпосередню практичну спрямованість (з професійної орієнтації, профвідбору, з методики навчання розв’язувати задачі за допомогою обчислювальних машин), Г. С. Костюк добивався високого теоретичного й методичного рівня та належної результативності цих розробок.

Внесок Григорія Костюка у розвиток вітчизняної психологічної науки

Становлення психологічної науки в Україні нерозривно пов’язане з іменем Григорія Силовича Костюка (1899-1982), який був одним із тих, хто закладав підвалини вітчизняної психології і плідно розвивав її протягом усього життя. Він мав почесне звання заслуженого діяча науки УРСР, дійсного члена Академії педагогічних наук СРСР, був членом її президії, Головою Українського відділення Товариства психологів СРСР, членом редколегії журналів “Вопросы психологии”, “Радянська школа” та ін.

Ім’я Г. С. Костюка тісно пов’язане з НПУ ім. М. П. Драгоманова. З 1920 по 1923 р. він навчався на філософсько-педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти і водночас викладав математику у школі, у тридцяті роки очолював кафедру психології цього інституту, а в післявоєнні роки протягом тривалого часу з великим успіхом читав лекції для студентів та аспірантів, здійснював наукове керівництво дисертаційними дослідженнями, надавав безкорисливу допомогу як початківцям на ниві психологічної науки, так і досвідченим вченим.

Г. С. Костюк був не лише видатним вченим, але й талановитим керівником - організатором. У жовтні 1945 р. за його ініціативою у Києві був створений Науково-дослідний інститут психології УРСР, незмінним директором якого вчений був близько тридцяти років. Інститут став осередком психологічної думки, центром координації наукової діяльності українських психологів, кузнею психологічних кадрів вищої кваліфікації. Нині Інститут психології АПН України носить ім’я Г. С. Костюка.

1 2 3