Характеристика поглядів Марсилія Падуанського стосовно природного походження держави та верховенства закону

План

Вступ

1. Поява нової верстви-бюргерства та критика нею існуючого ладу.

2. Влада і держава за Марсилієм Падуанським.

3. Народ як справжнє джерело влади в державі за книгою “Захисник миру”.

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Світ постійно розвивається і змінюється. Минуле 20 століття було століттям соціальних потрясінь, революцій і світових воєн, боротьби тоталітаризму і демократії, сваволі і права. На всіх етапах історії вчень про державу і право кожна з політико – правових доктрин несла на собі відбиток конкретних історичних умов країни й епохи, політичних симпатій чи антипатій автора доктрини,його однодумців чи послідовників. Тому конкретні політичні програми і теоретичні погляди, які містилися у доктринах, у нових історичних умовах було прийнято і доповнено іншими політико - правовими ідеями, поглядами і вченнями, зорієнтованими на нові політичні ідеали і соціальні переваги.

 Так падіння Західної Римської імперії (476 р. ) завершило період історії Стародавнього світу і поклало початок історії середніх віків. У країнах Західної Європи періоду раннього Середньовіччя (V—X ст. ) поступово складався становий-феодальний лад.

 До IX—X ст. Західна Європа роздроблялася на безліч дрібних феодальних держав, майже не залежних від центральної влади королів і імператорів. Склалася ієрархічна структура землеволодіння, пов'язана з відносинами сюзеренітету і вассалітету, а також становий лад. Кожен стан займав у феодальній ієрархії строго певне місце, мав привілеї і обов'язки, які зумовлювалися місцем в цій ієрархії: від привілейованого дворянства, особливо вищого, до обтяженого масою повинностей селянства. Суспільства країн Західної Європи були організовані як монархічно-церковні станові ієрархії. Кожен ступінь цієї ієрархії мав свій правовий статус, що тісно прив'язує членів навіть і вищих ступенів феодальної піраміди до свого місця в становій структурі.

 В свою чергу клас підприємців, що розвивався, купців і банкірів, заможних бюргерів у Західній Європі потребував подолання феодальної роздробленості, сильно централізованої влади, демократичних свобод. Теоретичним виразом їх сподівань стало вчення Марсилія Падуанського.

 Предметом курсової роботи є обґрунтування змісту і логіки ідей та поглядів італійського мислителя, що відображали інтереси середньовічного бюргерства.

 Мета курсової роботи полягає у короткому викладенні поглядів Марсилія Падуанського стосовно природного походження держави, верховенства закону,народного суверенітету у його праці “Захисник миру”.

 Отже, актуальність цієї роботи полягає у тому що вона дозволяє зрозуміти, як у боротьбі і зіткненнях різних концепцій і доктрин народжувалися і накопичувалися знання про природу права і держави, розширювалися і поглиблювалися уявлення про права і свободи людини, форми і принципи взаємин особистості і влади, закон і законність.

 

1. Поява нової верстви-бюргерства та критика нею існуючого ладу.

Експлуатація і насильство, свавілля і нерівність, які ніс з собою феодалізм, викликали протест пригноблюваних. При домінуючому положенні релігії в суспільній свідомості середньовіччя такий класовий протест не міг не вдягтися в релігійну оболонку. Він прийняв в Західній Європі форму різних відхилень від доктрини і практики римсько-католицької церкви, папства. Течії, опозиційні або прямо ворожі офіційному віровченню, отримали найменування єресі.

На першому етапі еволюції феодальних відносин (кінець V століття — середина XI століття) єресь, що існувала в Західній Європі, ще не мала масової бази. У XI — XII ст

відбувся підйом єретичних рухів. У них стали брати участь вже досить численні групи людей. Районами їх розповсюдження з'явилися Північна Італія, Південна Франція, Фландрія, частково Німеччина — місця інтенсивного розвитку міст. У XI — XIII ст. Потік опозиційних єретичних рухів не був строго диференційований за соціально-класовими ознаками. Пізніше, в XIV — XV століттях, виділилася в самостійні течії плебейський-селянська і бюргерська (міські) єресь.

Один з перших великих єретичних рухів, що мали європейський резонанс— богомольство (Болгарія, X — XIII ст. ). Богомільське вченя відображало настрої болгарських селян, які виступили проти церковної для феодала експлуатації і національного пригноблення країни Візантійською імперією.

Програми єретичних рухів, що виразили інтереси найзнедоленіших, плебейсько-селянських мас, закликали віруючих повернутися до ранньо християнської організації церкви. Крім того, вони вимагали, як це було відмічено Ф. Енгельсом, «відновлення ранньохристиянської рівності у відносинах між членами релігійної общини, а також визнання цієї рівності як норма і для цивільних відносин. . . Рівняння дворянства з селянами, патриціїв і привілейованих городян з плебеями, відміна панщини, оброків, податків, привілеїв і знищення принаймні найбільш кричущих майнових відмінностей. . . » — ось ті практичні висновки, які робили ідеологи ряду єретичних рухів з учення раннього християнства.

Біблія в руках єретиків стала грізним і могутнім знаряддям в їх боротьбі проти римсько-католицької церкви. Тоді остання попросту заборонила мирянам читати головну книгу християнства.

Як вже було сказано, в XIV — XV ст. у загальному потоці опозиційних єретичних рухів виразно вимальовувалися дві самостійні течії: бюргерська і селянський-плебейська єресі. Перша відобразила суспільно-політичні інтереси заможних шарів городян і соціальних груп.

Бюргерська єресь тісно стикалася з бюргерськими концепціями держави, в яких теоретично осмислювалася назріла потреба утворення єдиної національної державності. Політичний мотив цієї єресі — вимога «дешевої церкви», що означала скасування стану священиків, ліквідацію їх привілеїв і багатства, повернення до простого ладу ранньохристиянської церкви.

 Петлі, сокира ката, багаття завжди були останніми аргументами церкви і феодальної держави в боротьбі з єрессю. Проте із смертю єретиків зовсім не гинули і не зникали безслідно з історичної сцени опозиційні, бунтарські єретичні ідеї. Частина бюргерської єресі увійшла до духовного арсеналу бюргерсько-церковної Реформації XVI століття. Немало елементів селянський-плебейської єресі, у свою чергу, увійшли, включилися в ідеологію революційних мас, що брали участь в ранніх буржуазних революціях XVI — XVII ст. (Німеччина, Голландія, Англія).

Пізніше у Західній Європі відбувалося швидке зростання продуктивних сил. Що відобразилось на пожвавлені торгівлі, активному розвитку міст і ремесел в них, прискорилось формування внутрішнього ринку в країнах регіону.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні