ІСТОРИЧНІ ДОКАЗИ ІСНУВАННЯ ІСУСА ХРИСТА

зосереджують увагу на житті, діяннях, навчанні, стражданнях, смерті й воскресінні Ісуса. В них він показаний як конкретна, справді жива людина. Постає питання, наскільки Євангелія є історично вірогідними?

Проблема авторства Євангелій розв'язана і вже не викликає заперечень у науці. Євангелія походять від двох Апостолів - Матея і Йоана, та двох учнів Апостолів - Марка і Луки. Виразні свідчення про це сягають ще апостольських часів, а численні цитати з окремих Євангелій вже є в літературі другої половини І ст. та початку ІІ ст.

Найдостовірніше свідчення про авторів двох Євангелій дає Папія, учень св. Йоана. У "Поясненні Господніх висловів" (125 р. ) він говорить, що Марко, як учень Петра, старанно записав з пам'яті висловлювання і дії Господа, але не за хронологічним порядком, а Матей упорядкував ці висловлювання і подав їх єврейським наріччям. Усі свідчення про Євангелія та про їх авторів підтверджуються скрупульозним аналізом як свідчень, так і самих Євангелій. Твердження про їх анонімність та легендарний характер є безпідставними.

Час виникнення Євангелій у різний наукових осередках датують по-різному. На думку деяких науковців, синоптичні Євангелія (від Матея, Марка, Луки) постали перед 70 р. , а Євангеліє від Йоана - перед 100-м роком. Більшість, однак, схиляється до того, що перші виникли між 70 та 90-ми роками, а Йоанове - між 95-100-м роками. Ніхто з серйозних дослідників не переступає цих меж. Треба зазначити, що такі дати виникнення Євангелій сьогодні визнають і релігієзнавці-атеїсти

Євангелія становлять окремий вид літератури, це не хроніка життя Ісуса, не жанр життєпису. Написання їх подиктоване не бажанням розповісти про історичне життя Ісуса, а прагненням, щоб ми повірили, що Він - Син Божий і посланий на світ об'являти Бога. Як свідки життя Ісуса (Матей, Йоан) або як апостольські учні (Лука, Марко), вони знали правду про Нього, знали Його вчення і справи, які Він учинив. Їх записували не хронологічно, не виходячи з контексту подій, а відповідно до своїх планів. Євангелісти подали богословську інтерпретацію всіх тих подій у світлі Воскресіння. Отже, тут немає самих сухих фактів, але й немає також самої лише віри та богослов'я, відірваних від історичних подій. Віра, в дусі якої були написані Євангелія, тісно пов'язана з історією життя Ісуса, з усім тим, що Він чинив і чого навчав.

З огляду на специфічність Євангелій їх не можна досліджувати суто історичним методом. Від історика не можна вимагати, щоби він у своїх висновках керувався вірою, він повинен досліджувати все, що було, без огляду на причини виникнення подій. Фахівці ж стверджують, що, незважаючи на своєрідний характер Євангелій, у них все ж таки є історична правда.

Бог через Ісуса Христа увійшов у історію, щоб спасти людей. Це спасіння існує в історії, у заснованій Сином Божим релігії - християнстві.

На сторінках Євангелій Ісус з'являється як Той, Хто навчає, діє, творить чудеса, реалізує віковічний Божий план спасіння. Навколо Його особи та справи зосереджують свою увагу євангелісти: у них немає й тіні сумніву щодо Його історичного існування. Те саме й в апостольських посланнях, автори яких передають науку Сина Божого. Якби не їхнє переконання в історичності Ісуса, ті послання були б безпредметними.

Деякі дані стосовно історичного життя Ісуса подає у своїх посланнях св. Павло, для якого наведення фактів не було найважливішим завданням. Свої

1 2 3 4