Ідея національного розвитку та розвитку української державності у філософії українських соціал-демократів

розвитку України. І взагалі, для українського народу, який втратив свою державність, федеральний устрій був би кроком у прогресивному напрямку. М. Драгоманов мріяв також про конфедерацію європейських держав.

Відстоюючи національну самостійність українського народу, М. Драгоманов вказував, що вирішення національного питання на Україні повинно бути пов'язане зі світовим розвитком, себто із загально-людським та соціальним прогресом. До речі, за критерій історичного прогресу він вважав вищий рівень духовної культури та соціальної справедливості. Вчений характеризував власні погляди так: космополітизм в ідеях та цілях, націоналізм в ґрунті та формі культурної праці. Національність - це форма, ґрунт, засіб загального поступу, засіб розвитку людини та суспільства. Взагалі, український національний рух - це складова частина загального національного прогресу людства. Вчений відстоював ідею про необхідність синтезу національного та інтернаціонального на основі демократичних перетворень взагалі та у справах національної політики зокрема.

М. П. Драгоманов вважав боротьбу за державну самостійність України зайвою. Український народ повинен намагатися досягти політичної незалежності через федералізм разом з іншими народами Росії та Австрії, використовуючи автономію громад, територій, націй. Цей шлях є більш демократичним та передбачає менші жертви та зусилля. Часи для відтворення української державності минули, ситуація змінилася, українські демократичні сили повинні протистояти Росії як імперії в союзі з демократичними силами інших народів, що згодом приведе до політичного визволення всіх народів, до всесвітньої вільної федерації, в яку за власним бажанням увійде вільний український народ. Вчений вважав, що треба боротися за національне визволення, а політичне прийде само по собі, через працю та культурний розвиток. Треба розвивати власну культуру та шукати зближення з європейською цивілізацією.

М. Драгоманов вважав, що найвища в світі цінність - це людина, а головний рушій історії - людська потреба в самодіяльності, самовдосконаленні. Класова боротьба, політичний та національний рух є похідними від цього. М. Драгоманов не сприймав положень марксизму про диктатуру пролетаріату, соціалістичну революцію й т

п. Він вважав, що в ідеальному суспільстві державний устрій неможливий, оскільки пов'язував державу з централізацією та бюрократизацією життя. Основою суспільства повинна стать громада із колективною власністю на землю та знаряддя виробництва. Не виключаючи революцій зовсім, М. Драгоманов наполягав на мирних засобах: просвіті, пропаганді. Революції повинні керуватися розумом, а не почуттям, інакше обов'язково будуть жертви. Революціонери насамперед повинні турбуватися про досягнення політичних свобод, просвіту, підвищення культурного рівня народу, в тому числі через оволодіння досягненнями світової цивілізації.

У світогляді М. Драгоманова можна знайти ідеї, близькі до романтизму, а також до позитивізму (позитивізму Г. Спенсера). Як і представники романтизму, він надавав велике значення розвитку української мови для соціального, національного та культурного прогресу, а також наголошував на важливій ролі інтелігенції у цьому. Називаючи свої погляди позитивістськими, він мав на увазі, насамперед, використання у філософії наукових методів пізнання. Він був переконаний у пізнавальності світу. Істина - це процес, вважав вчений. М. Драгоманов стверджував, що природі та суспільству притаманний розвиток і рух. Він заперечував існування Бога, вважав, що релігія спиняє поступ. Як він сам казав, “або астрономія, або Ісус Навін. . . ”.

Видатна поетеса, публіцист, громадський діяч Леся Українка (Л. П. Квітка-Косач) також, як і М. Драгоманов, мала соціал-демократичні погляди, але більш рішуче наполягала на необхідності активних дій за національне та соціальне визволення народу, надаючи особливе значення діям

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні