Ідеї суспільного дошкільного виховання в працях Софії Русової

С. Русова приділяла багато уваги соціальному вихованню дошкільників. Вона писала про це у багатьох своїх творах.

„Як привести до згоди два поняття: індивідуалізація і соціалізація?” – писала С. Русова.

Індивідуалізація спирається на психологію, на повний розвиток усіх душевних сил дитини. Соціалізація визначає великий вплив на дитину не лише спадковості, але й соціального оточення. Мета індивідуального виховання – дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини, її здібностям. Соціальне виховання розвиває ті особистісні риси дитини, які дадуть їй змогу зайняти своє місце у суспільстві.

Мета виховання, і соціальна і індивідуальна, одна, але шляхи її досягнення різні. Соціологія розглядає людину лише з соціального боку, психологія – з індивідуального. Соціологія цікавиться становищем людини в громаді, різними соціальними відносинами, обов’язками.

Для того, щоб сформувати вільне суспільство складене з справжніх громадян, які творять своє життя потрібне соціальне виховання. Людина стає людиною лише в громаді. Свідомість закону, моральне розуміння волі закладається лише в спільноті, в контакті з людьми. Для окремої особи, відірваної від громадського життя, не існує закону, не виявляється безумовна ідея добра.

Лише в суспільстві, в спільному житті всіх людей складається моральний і юридичний закон, моральні завдання та обов’язки.

Отже, виховання має дати дітям такі умови життя, такий напрямок розвитку, що сприяв би розумінню добра і зміцнив би волю дитини для виконання лише добрих вчинків, корисних суспільству. Для цього соціальне виховання має розвинути в дітях найкращі моральні якості та риси, здібності, які потрібні дитині для майбутньої реалізації себе в суспільстві.

С

Русова виділяє основні „доброчинності”, які потрібно розвивати у дітей: це розум, воля, хоробрість, справедливість. Розум дає освіту, без освіти не може бути демократичного ладу. Освіта дає змогу виявитися особливим здібностям. Розум викликає активну думку, шукання істини. За визначенням С. Русової сучасна освіта повинна звертати велику увагу на формування розуму, та вироблення активної думки. Слідом за розумом соціальне виховання потребує від дитини розвитку хоробрості. Смілива думка просуває людське суспільство. Щоб промовити активне слово, потрібна хоробрість, яка спирається на міцну незалежність активного духа. Отже, цю незалежність, цю самостійну думку потрібно виховати в дітях.

Найбільш видатні по своїй обдарованості особи стають у центрі соціального руху, роблять переворот чи в науці, чи в мистецтві, чи в техніці.

С. Русова засуджувала стару школу, і яка цілком ігнорувала об’єднання соціального та індивідуального. Вона виступала за поступову демократизацію освіти. Перед педагогами постає нове завдання: виховати справжнього громадянина, підготувати його до активної участі у житті. Потрібно виховати у дитини бажання керуватися не лише своїми інтересами, але й інтересами товаришів. Отже, виховання підростаючого покоління завжди має бути демократичним та високо моральним. С. Русова виділяла два осередки де може нормально виховуватися дитина: родина і громадські установи – „дитячі хати, захисти, школи”. Всі ці дитячі установи повинні бути в найтіснішому контакті з місцевим населенням. Де б дитина не виховувалася, чи в родині, чи в якійсь дитячій установі, для того, щоб виховання її проходило як найкраще, потрібно, щоб дитину добре розуміли, знали її індивідуальне нахили

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні