Ідеї суспільного дошкільного виховання в працях Софії Русової
С. Русова приділяла багато уваги соціальному вихованню дошкільників. Вона писала про це у багатьох своїх творах.
„Як привести до згоди два поняття: індивідуалізація і соціалізація?” – писала С. Русова.
Індивідуалізація спирається на психологію, на повний розвиток усіх душевних сил дитини. Соціалізація визначає великий вплив на дитину не лише спадковості, але й соціального оточення. Мета індивідуального виховання – дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам дитини, її здібностям. Соціальне виховання розвиває ті особистісні риси дитини, які дадуть їй змогу зайняти своє місце у суспільстві.
Мета виховання, і соціальна і індивідуальна, одна, але шляхи її досягнення різні. Соціологія розглядає людину лише з соціального боку, психологія – з індивідуального. Соціологія цікавиться становищем людини в громаді, різними соціальними відносинами, обов’язками.
Для того, щоб сформувати вільне суспільство складене з справжніх громадян, які творять своє життя потрібне соціальне виховання. Людина стає людиною лише в громаді. Свідомість закону, моральне розуміння волі закладається лише в спільноті, в контакті з людьми. Для окремої особи, відірваної від громадського життя, не існує закону, не виявляється безумовна ідея добра.
Лише в суспільстві, в спільному житті всіх людей складається моральний і юридичний закон, моральні завдання та обов’язки.
Отже, виховання має дати дітям такі умови життя, такий напрямок розвитку, що сприяв би розумінню добра і зміцнив би волю дитини для виконання лише добрих вчинків, корисних суспільству. Для цього соціальне виховання має розвинути в дітях найкращі моральні якості та риси, здібності, які потрібні дитині для майбутньої реалізації себе в суспільстві.
С
Найбільш видатні по своїй обдарованості особи стають у центрі соціального руху, роблять переворот чи в науці, чи в мистецтві, чи в техніці.
С. Русова засуджувала стару школу, і яка цілком ігнорувала об’єднання соціального та індивідуального. Вона виступала за поступову демократизацію освіти. Перед педагогами постає нове завдання: виховати справжнього громадянина, підготувати його до активної участі у житті. Потрібно виховати у дитини бажання керуватися не лише своїми інтересами, але й інтересами товаришів. Отже, виховання підростаючого покоління завжди має бути демократичним та високо моральним. С. Русова виділяла два осередки де може нормально виховуватися дитина: родина і громадські установи – „дитячі хати, захисти, школи”. Всі ці дитячі установи повинні бути в найтіснішому контакті з місцевим населенням. Де б дитина не виховувалася, чи в родині, чи в якійсь дитячій установі, для того, щоб виховання її проходило як найкраще, потрібно, щоб дитину добре розуміли, знали її індивідуальне нахили