Ігор Андрійович Савченко - радянський режисер і сценарист

style="text-align: Але Тужливому в цьому «новому світі» робити було рішуче нічого. І, удосталь покомизившися і заспівавши найвиразнішу в «кіноопереті» (так режисер позначив жанр «Гармоні») арію, він просто зникав з картини в буквальному розумінні - там, де він тільки що стояв, в кадрі опинялося порожнє місце. На наступну картину Савченка «Місяць травень» чекала драматична доля, через те, що її обвинуватили у формалізмі, стрічка рік перероблялася, перезнімалася і вийшла на екран під назвою «Випадкова зустріч».

Надалі героями Савченка стають лицарі без страху, докору і тіні сумніву - епічні персонажі з полів битв нової і старої історії: «Дума про козака Голоту», «Вершники», «Богдан Хмельницький», «Партизани в степах України», «Іван Нікулін - російський матрос», «Третій удар». І навіть персонажі витонченої комедійної стилізації «Старовинний водевіль», що повертаються з перемогою з війни 1812 року, виглядають як рідні брати персонажів військових комедій, знятих тоді ж - «Небесний тихохід», «Неспокійне господарство».

Трагізм війни оголив штучність подібної поетики, при всьому блиску окремих знахідок режисер був в'язнем власного канону. І одним з перших Савченко пішов на прямий діалог з новим режисерським поколінням, яке тільки що повернулося з реальної війни. Він став керівником майстерні у ВГиКу, з якої вийшла плеяда чудових майстрів: Хуциєв, Параджанов, Алов і Наумов, Габай, Озеров, Коренєв, Міронер.

Розділ ІІІ. Загальна характеристика робіт режисера та сценариста Савченко Ігоря Андрійовича

3. 1. Ранній період творчості

Будучи режисером Бакинського ТРАМу Ігор Андрійович Савченко розпочинає свою режисерську діяльність. Його першим фільмом став «Микита Іванович і соціалізм» (1931), в цьому фільмі Савченко виступив не тільки режисером, але й сценаристом

«Микита Іванович ті соціалізм» був екранізацією п'єси Ігоря Андрійовича Савченка «Загинула Росія» - сатирична ексцентріада, в центрі якої - фігура кулака, який успішно використовує «загини» в боротьбі з колгоспним ладом. Це його перша робота в кіно. Основним кістяком виконавців тут стали актори Бакинського ТРАМа, головним режисером якого він в цей час був.

Починав Ігор Андрійович Савченко не тільки з художніх фільмів, другою його картиною, в якій він також був і сценаристом і режисером, став агітаційний фільм «Люди без рук», який вийшов у січні 1932  року. Основною ідеєю фільму була політехнізація школи, але цей фільм не вийшов на широкий екран радянського кінематографу, як було зазначено в протоколі ДРК РСФСР N4809 (1932 р. ): «Представлена редакція заборонена, як редакція, що неправильно відображає задачі політехнізації школи, яка дає ліві установки політехнізації школи».

У 1934 році виходить третя картина Ігоря Андрійовича Савченка «Гармонь», яка одразу ж і прославила його як режисера і сценариста. У основі сюжету - поема автора, яка заснована на популярних офіційних піснях 20-х років, що прославляла ентузіазм комсомольців «нового» села. В одному з таких сіл веселий гармоніст Тимошка вибраний секретарем партосередку. Відклавши гармонь убік, герой береться наводити лад на селі. «Тривала незвикла тиша» швидко приводить до розбрату між справжніми комсомольцями і підкулачниками. Тоді Тимошка знову бере свою гармонь і знову звучить дружня, щира і добра пісня. У фільмі глядачі вперше побачили в кіно Зою Федорову у ролі Марусеньки.

З фільмом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10