Ігор Андрійович Савченко - радянський режисер і сценарист

так само, як і ідеологічні, що в більшості виходили в той час.

Через два роки, у 1948 році, Савченко знову повертається до теми Другої Світової війни, знявши фільм «Третій удар». Фільм став справжньою героїчною кіноепопеєю. Він намагається показати глядачеві весь героїзм радянських вояків, стриманість та розсудливість генералів Червоної армії. Для підготовки картини Савченко зібрав цілу «зіркову» команду акторів: І. В. Сталін - А. Дикий; К. Е. Ворошилов - М. Боголюбов; А. М. Васильовській - Ю. Шумский; Ф. І. Толбухин - В. Станицын; Р. Я. Маліновській - В. Головин; А. І. Антонов - М. Романов; Я. Г. Крейзер - И. Переверзев; Г. Ф. Захаров - С. Блинников; Гітлер - С. Мартинсон; молодий лейтенант - В. Наумов; Чмига - М. Бернес; Микита Степанюк - М

Пишванов; Аржанов - В. Баталов; Файзієв - Л. Файзиев; Вершків - В. Петровский; Мюстегиб Фогель - Ю. Лавров; генерал-лейтенант Секст - А. Цинман.

Цей фільм зображує 1944 рік. Починається операція зі звільнення Криму під командуванням генерала Толбухіна; гітлерівці не в силах стримати наступ радянських військ і стратегічний план "Третього удару" виконаний: на вершині Сапун-гори поставлено червоний стяг, Севастополь звільнено, а вороги скинуті в Чорне море.

Останньою, найдовшою (хрон. 115 хв. ), з усіх відзнятих картин  Савченка і однією з найбільш відомих стала картина «Тарас Шевченко». Зйомки  проходили на двох кіностудіях: на кіностудії  ім. О. Довженка та Київський кіностудії. Цей фільм зняли у 1951 році за сценарієм самого Савченка.

Саме в цьому фільмі вперше Микола Гринько зіграв роль «бунтаря». В  даному випадку Ігор Савченко відзняв біографічний фільм про життя і творчість видатного українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) у виконанні актора Сергія Бондарчука. Син кріпосного селянина блискуче закінчує Академію мистецтв і ще в юності завойовує народну славу волелюбними віршами. Але на нього чекали важкі випробування. . . В цій картині режисер повністю відійшов від теми Радянського Союзу і зняв фільм, який відображав історію та життя лише українського народу, ані яким чином не розкриваючи загальне життя і відносини у радянському суспільстві.

Висновки 

Мистецтво, починаючи із співу і танцю якнайдавніших часів, виражало прагнення людини до гармонії і краси, служило йому для самовираження і для пізнання навколишньої дійсності. Пізнання навколишньої дійсності йшло через наслідування її, шляхом створення її образів. Упевненість в майбутньому, оптимізм, що особливо яскраво позначалися в творчості режисерів того часу. Одним із них і був Ігор Савченко.

До початку Другої Світової війни країна потребувала патріотично-налаштованих авторів, яким зокрема і став на той час Ігор Андрійович Савченко. Його перші картини налаштовані на висвітлення усіх переваг комуністичного суспільства, віри в краще майбутнє країни, стали одними з провідних картин на той часу у радянському кінематографі.

Як з оптимістичними і добрими фільмами він увійшов до радянського кінематографу, так він і зміг перейти до актуальних фільмів Другої Світової війни («Іван Нікулін – російський матрос», «Третій удар»). В цих фільмах можна знайти: і військову тогочасну сучасність, і недоліки схематизму, і натягнутий оптимізм, деколи і смуток, поетизацію жертовності. Але всі ці недоліки робіт Савченка легко пояснити складністю віддзеркалення грізних, мінливих військових подій. Вони охоче пробачалися глядачами, що добре розуміли і труднощі роботи кінематографістів, і їх прагнення до правдивості, актуальності, оптимістичності.

Період Великої

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10