Вітчизняної Війни був розцінений в історії радянського кіно як період героїчний. Ігор Савченко міг пишатися тим, що у важку військову годину не залишив своїх кращих новаторських традицій.

По закінченні Другої Світової війни Савченко відзняв свою останню  картину «Тарас Шевченко». Вона стала величезним внеском до загальної скарбниці як радянського, так і суто українського кінематографу. Цим фільмом він зобразив нашу історію і  продемонстрував всю красу української культури та силу свого народу.

Якщо розглядати загалом картини Савченка, то можна зробити висновок, що він був режисером різноплановим. Він довів глядачеві, що міг знімати і писати сценарії не тільки для фільмів, яких потребувала тогочасна політика Радянської влади, але й фільми, які нагадували народові про його славну історію та талановитих людей.

Список використаної літератури 

1. Р.І. Юренєв, Новаторство радянського кіномистецтва – М., 1996.
2. Кармазін М.С., Українсько-радянське кіномистецтво – К., 2000.
3. Гнатюк П.С., Описи радянського кіно – М., 1982.