Ігор Стравінський та його епоха

Ігор Стравінський та його епоха

Композитор, про якого піде мова, його життя, творчість, твори, думки – все це створює одне з цих незвичних і загадкових явищ, що були подаровані нам історією мистецтва першої половини ХХ століття. Ім’я цьому явищу – Ігор Стравінський.

 Через постійні радикальні зміни стилю цього російського за походженням композитора називають “Пікассо в музиці”. Ще його називали “Людиною тисяча одного стилю”, “Музичним Протеєм”, “Композитором-хамелеоном”, “Законодавцем музичних мод”, “Винахідником музичних страв на світовій кухні”. Цей перелік характеристик можна продовжувати. Але при такій дійсно широчезній палітрі музичних мов і стилістик, композитор завжди залишався багатостороннім антиромантиком та був вірним завжди тільки тій стильовій орієнтації, яка протистояла романтичній експресії. А останьої в музичній культурі того часу було дійсно забагато: такі напрямки, як постромантизм та експрессіонізм, заполонили музичний лексикон більшості митців першої половини ХХ століття.

  

 Стравінський народився 17 липня 1882 р. в місті Оранієнбаум (Ломоносов) під Санкт-Петербургом. У всіх біографічних джерелах – навіть у Вікіпедії – можна прочитати те, що він був сином прославленого оперного співака, соліста Маріїнського теару в Петербурзі Федіра Стравінського. І то є дійсно важливий факт, бо саме батько-музикант вплинув на подальший музичний розвиток дитини. Наприклад, в першу чергу тим, що малий Ігор не вилазив з оперного театру: оперні твори, з якими він мав нагоду знайомитися завдяки професії батька, зайняли вагоме місце серез різнопланових музичних вражень дитинства композитора. Багато років потому в своїх мемуарах “Хроніка мого життя” Стравінський згадував про своє перше відвідування оперного спектаклю – опери “Іван Сусанін” Глинки: “Саме тоді я вперше почув оркестр – та й який оркестр! Оркестр, що виконував Глинку! Враження було незабутнє. .

”.

 З 9 років Стравінський почав грати на фортепіано, а з 18 – самостійно вивчати композицію. Одночасно, в 1900-1905 рр. , займався на юридичному факультеті Петербурзького університету.  Хоча юнак почав створювати власні композиції, музика тоді ще не була головною для майбутнього генія стильових перевтілень. Це сприймалось їм як хоббі до моменту знайомства з сином Ніколая Римського-Корсакова, що навчався також в університеті. Через певний час з’явилась можливість отримати консультацію у самого майстра - влітку 1902 р. обидві сім’ї відпочивали по сусідству. Римський-Корсаков відрадив Стравінському поступати в консерваторію, але запропонував двічі в тиждень приходити на уроки до нього особисто. (які були причини того, що педагог відрадив поступати до ВУЗу, в якому працював, і яка була ситуація тоді в Петербурзькій консерваторії я писала раніше в статті про Ніколая Римського-Корсакова http://h. ua/story/161936/ )

  

 Починаючи з 1907 р. Стравінський створив майже сто різних опусів: дев’ять балетів, чотири опери, три вокально-хореографічні вистави, п’ять симфоній, шістнадцять інших творів для оркестру, чотирнадцять камерно-інструментальних п’єс, п’ятнадцять хорових, одинадцять фортепіанних, двадцять романсів та пісень.

 Не один раз навкруги його творів розгоралися пристрасті, виникала гаряча полеміка: захоплення поклонників змінювалися насмішками противників, бурні овації – оглушливим свистом. Така емоційна крива у сприйнятті музики Стравінського багато в чому пов’язана з особливостями його творчого шляху, для якого характерні несподівані та круті повороти.

 Стравінський почав свій творчий шлях як ортодоксальний учень корсаковсько-глазунівської школи, послідовник “Могутньої кучки”. Зненацька

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні