ІІ Ватиканський собор

ЗМІСТ

ВСТУП. . 2

РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ДО II ВАТИКАНСЬКОМУ СОБОРУ. . 3

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ II ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ. . 5

2. 1 Початок роботи Собору. 5

2. 2. Конституція про Богослужіння. Літургійна реформа. 7

2. 3 Третя і четверта сесії Собору. 8

2. 4.  Декларація про стосунки Церкви і нехристиянських релігій. 9

2. 5 Завершуюча стадія роботи Собору. Конституція про стосунки Церкви з сучасним світом. 11

РОЗІДЛ 3. РОЗКОЛ ЯК НАСЛІДОК РЕФОРМ II ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ   12

ВИСНОВОК. . 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

. 15


ВСТУП

 

Розвиток католицької теології у наш час великою мірою визначається скликаним за пропозицією Папи ІОАННА XXIII (розум. 1963) собором (21-м вселенським по рахунку католицької церкви), який потім дістав назву Другого Ватиканського Собору (1962-1965). Його завданням було усунути протиріччя між доктриною католицизму, церковно-ієрархічною структурою, традиціями Церкви і реальностями сучасного світу, сприяти єдності християн і добитися оновлення теології і практики католицької церкви і її пристосування до вимог сучасності ("aggiornamento|"), щоб "Церква показала себе здатній вирішувати проблеми нашого часу". Результат грунтовного обговорення і майже одноголосних рішень, прийнятих незважаючи на гострий обмін думками на соборі, отримав різні оцінки. Деякі теологи підкреслювали, що хоча реформи і мають велике значення, вчення католицької церкви в усіх істотних аспектах залишилося без змін. Інші звертали увагу не лише на нововведення в деяких областях, але також на можливість оновлення і продовження змін, про що можна прочитати у формулюваннях рішень Собору. Відповідь на питання про те, яка з цих оцінок вірна, багато в чому залежить від того, як рішення Собору будуть представлені в самій католицькій церкві і які висновки будуть зроблені з цих рішень.


РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ДО II ВАТИКАНСЬКОМУ СОБОРУ

Про свій намір скликати Собор Іоанн XXIII оголосив ще в 1959 р.  і 17 травня того ж року призначив першу комісію з його підготовки.  Папа призвав усіх єпископів Католицької Церкви, чернечі ордени і університети внести свої пропозиції по порядку денному Собору і по проблемах, підметом соборному обговоренню.  

5 червня 1960 р. Іоанн XXIII за своєю ініціативою створив Центральну підготовчу комісію Собору і підпорядкував їй 10 робочих комісій і 2 секретаріати, в завдання яких входила розробка проекту рішень Собору з урахуванням думок, висловлених в пропозиціях, що поступають. Під строгим контролем Римської курії ці комісії склали 73 проекти рішень Собору, які потім були схвалені Центральною комісією.

Іоанн XXIII квапив комісію, прагнучи прискорити підготовку Собору. Причина такого поспіху полягала в тому, що до цього часу Іоанн XXIII вже знав про своє захворювання раком, відчував сильне нездужання і готувався до швидкої кончини.

25 грудня 1961 р. Іоанн XXIII своєю апостольською конституцією Humanae salutis скликав Собор, одночасно оголосивши про завершення епохи I Ватиканського Собору. Принципове значення цього акту полягало в тому, що тим самим Папа перешкодив прагненню інтегристів| розглядати цей Собор як продовження I Ватиканського і на цій підставі проводити його в колишньому дусі. На Собор Папа запросив також представників 28 християнських Церков і деномінацій для участі в нім як спостерігачі. Рішенням від 2 лютого 1962 р. (Concilium) Іоанн XXIII призначив відкриття Собору на 11 жовтня 1962 р.

На урочисте відкриття II Ватиканського Собору в базиліку| Св. Петра прибуло 2540 ієрархів Римсько-католицької Церкви. У своїй промові з нагоди відкриття Собору 11 жовтня 1962 р. Іоанн XXIII знову заявив, що завданням Собору є відповідне оновлення

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні