Імпресіонізм і постімпресіонізм

ПЛАН 

Вступ.  

Імпресіонізм.  

Постімпресіонізм.  

Використана література


Вступ 

Перші серйозні спроби осмислення імпресіонізму були пов’язані з досвідом французьких художників-імпресіоністів. Зокрема історії становлення французького імпресіонізму присвячено кілька мистецтвознавчих досліджень це монографія Дж. Ревалда ”Історія імпресіонізму” та Р. Рейтерсверда ”Імпресіоністи перед публічною критикою”. У 1939р. Італійський мистецтвознавець В. Вентурі видає зі своєю ґрунтовною передмовою архівні документи, пов’язані з французьким імпресіонізмом, зокрема спогади, листи О. Ренуара, К. Моне, К. Піссаро та інших членів групи.

Про імпресіонізм написано багато та специфіка цього явища розкривається дуже поліфонічно, а підчас і суперечливо. Існує погляд на імпресіонізм як опертий на певний світогляд метод творчості (і навіть "стиль життя"). Коли ж вбачати в імпресіонізмі лише і перш за все стильові прийоми техніку (а така точка зору теж наявна), то ознаки їх можна знайти у різноманітніших митців різних шкіл і напрямків. У певному сенсі імпреоністичність проявляється в мистецтві різних епохи його розвитку.

Постімпресіонізм / Post-Impressionism - термін, який запровадив британський арт-критик Роджер Фрай / Roger Fry у 1914 році, щоб описати період в європейському мистецтві після імпресіонізму Моне. Джон Рівалд - один із перших істориків-мистецтвознавців - визначив часові рамки для цього напряму: з 1886 по 1892 рік.

Видатні митці напряму: Вінсент ван Гог / Vincent van Gogh (1853-1890), Поль Ґоґен / Paul Gauguin (1848-1903), Поль Сезанн / Paul Cezanne (1839-1906), Джорд Сера / Georges Seurat (1859-1891)

Постімпресіонізм (франц

postimpressionisme) - загальний термін, що охоплює вид мистецтва, яке, власне, і приймає і відкидає деякі принципи імпресіонізму. Початок постімпресіонізму збігається з кризою імпресіонізму в 80-х рр. . XIX століття. У цей час відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Ж. Мореаса.

Майже всі постімпресіоністи раніше примикали до імпресіонізму. Поступово художники стали шукати нові засоби для вираження не миттєвого і того, що минає в житті - фіксації однієї миті, що властиво імпресіонізму, а для втілення якихось тривалих станів прекрасного - духовних і матеріальних.

Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.

Імпресіонізм

Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст. , що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники його прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли художники внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Родинне мальовничому імпресіонізму різноманіття нюансів почуттів і настроїв виявляється в поезії і музиці

 В другій половині минулого століття

1 2 3 4 5 6