Індукційні прилади

в ланцюг струму навантаження I. Магнітний потік Фi двічі пересікає алюмінієвий диск і замикається по магнітному шунту Ш верхнього сердечника і частково через його бічні стержні. Незначна неробоча частина потоку Фi замикається, не пересікаючи диск, через протиполюс Р. Еті складові потоку Фi на малюнку не показані. Спрощена векторна діаграма вимірювального елементу лічильника приведена на Ріс. 2 для загального випадку, коли струм навантаження відстає від напруги U на кут ?? Мал. 2 Векторна діаграма індукційного лічильника.  Магнітний потік Фi, проходя по магнітопроводу, створює в нім втрати на гістерезис і вихрові струми, унаслідок чого вектор потоку Фi відстає від струму, що створив його, I на кут ?1. Зазвичай цей кут невеликий (біля 10°) і використовується при регулюванні лічильника по внутрішньому куту. Катушка напругу має велику індуктивну складову, унаслідок чого струм Iu відстає від прикладеної до неї напруги U на кут 70°. Потік Фобщ відстає від породжувача його струму Iu на кут ?2 унаслідок втрат на гістерезис і вихрові струми в сердечнику, причому складова цього потоку Фu, що пересікає диск, відстає на більший кут унаслідок додаткових втрат на вихрові струми в алюмінієвому диску. Кут зрушення фаз ??между потоками Фi і Фu для правильної роботи лічильника повинен дорівнювати 90°, як це буде показано нижче. На Мал. 3 змальований алюмінієвий диск із слідами полюсів магнітного потоку Фu і потоків +Фi і -Фi. Хрестиками позначені для одного і того ж моменту часу потоки, направлені від спостерігача, крапкою - до спостерігача.  Струми в диску лічильника. Потік Фu наведе в диску з. д. с. вихрові струми, еквівалентні струму Iu`, що замикається в диску довкола сліду полюса, потік Фi, пересікаючи диск двічі, наведе еквівалентні струми -Ii`, що замикаються довкола слідів «своїх» полюсів. Так як наведені в диску э. д
с. відстають від своїх магнітних потоків на 90°, то, якщо вважати опір диска чистий активним, викликані ними струми в диску збігатимуться по фазі з э. д. с. і, отже, відставати від породжувача їх потоку теж на кут 90°. Напрям наведених струмів визначається за правилом буравчика. Наведені потоком Фi струми, проходя в області сліду полюса Фu в одному напрямі, складаються. Наведений струм Iu` проходит в області слідів полюсів +Фi і -Фi і також двічі взаємодіє з потоком Фi, що наводить до збільшення електромагнітної сили взаємодії, і в цьому перевага трьохпотокових магнітних систем перед двохпотоковими. Отже, що ж все вищесказане означає? Приведемо цитату з іншого джерела, вона точно ілюструватиме перший вивід:Індукційний прилад електровимірювання, пристрій для вимірів електричних величин в ланцюгах змінного струму. На відміну від приладів електровимірювань інших систем, І. п. можна застосовувати в ланцюгах змінного струму однієї певної частоти; незначні її зміни наводять до великих погрішностей свідчень. У СРСР індукційні амперметри, вольтметри поширення не отримали; ватметри з початку 50-х рр. 20 ст також не випускаються. Сучасні І. п. виготовляють лише як лічильники електричної енергії для однофазних і трифазних ланцюгів змінного струму промислової частоти (50 гц). За принципом дії І. п. аналогічний асинхронному електродвигуну (виділено мною прим. автора): струм навантаження, проходя по робочому ланцюгу приладу, створює магнітне поле, що біжить або обертається, яке індукує струм в рухливій частині і викликає її обертання. По кількості змінних магнітних потоків, що індукують струм в рухливій частині приладу, розрізняють однопоточні і
1 2 3