Інформаційна війна та інформаційна злочинність
Завдання шкоди суспільним відносинам, в першу чергу – в сфері забезпечення інформаційної безпеки, ставить питання про протиправність проявів інформаційної війни. Це – складна проблема, оскільки інформаційні відносини вцілому (зокрема – в Україні) одержують, як правило, недостатню правову регламентацію, що, в свою чергу, ускладнює визначення в інформаційній сфері об’єктів та засобів правового захисту. У зв’язку з цим особливо недосконалою є загальна картина системи правопорушень в інформаційній сфері, яка (в закріпленому в нормативних актах стані) не відповідає сучасним потребам інформаційної сфери (особливо в аспекті інформаційної безпеки) у правовому захисті.
Протиправний обіг традиційної зброї має досить чітки межі, однак стосовно зброї інформаційної важко констатувати те ж саме. Необхідно ще раз підкреслити потенційну доступність інформаційної зброї для кожного, а також відсутність прямої законодавчої заборони на її використання, наявність якої дозволила б вести мову про протиправність дій, пов’язаних із застосуванням інформаційної зброї, що здійснюються в порушення зазначеної заборони. Все це знов-таки пов’язане із специфічними особливостями інформаційної зброї, оскільки вона не існує в якості однозначно сформованої та контекстно незалежної (від обраної мішені, ситуації застосування, використання інформації, запланованих для досягнення результатів) сталої, яка б характеризувалася конкретним та чітким змістом. Разом з тим, окремі алгоритми інформаційного впливу є достатньо стабільними, і можуть стосовно певного класу мішеней у випадках їх застосування призводити до приблизно відомих подібних шкідливих наслідків, використовуючи при цьому інформацію певного виду або ж певним чином зорганізовану. Такі алгоритми досить часто застосовуються для досягнення вказаних результатів до мішеней, для яких їх використання є завідомо результативним
Однак правопорушення є досить різноманітними, і можуть бути